Psalm 102
1 Ein Gebet des Elenden, wenn er schmachtet und seine Klage vor dem HERRN ausschüttet. O HERR, höre mein Gebet, und mein Schreien komme vor dich!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Verbirg dein Angesicht nicht vor mir am Tage meiner Not; neige dein Ohr zu mir; am Tage, da ich dich anrufe, erhöre mich eilends!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Denn meine Tage sind in Rauch aufgegangen, und meine Gebeine glühen wie ein Ofen.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mein Herz ist geschlagen und verdorrt wie Gras; denn ich habe vergessen, mein Brot zu essen.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 Vor lauter Seufzen kleben meine Knochen an meinem Fleisch.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Ich gleiche einer Rohrdommel in der Wüste, bin wie ein Käuzlein in den Ruinen;
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 ich wache und bin wie ein einsamer Vogel auf dem Dach.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Täglich schmähen mich meine Feinde, und die wider mich toben, schwören bei mir;
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 denn ich esse Asche wie Brot und mische meinen Trank mit Tränen
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 wegen deines Grimms und deines Zorns, daß du mich aufgehoben und hingeschleudert hast.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Meine Tage sind wie ein langgestreckter Schatten, und ich verdorre wie Gras.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Aber du, o HERR, bleibst ewig und dein Gedächtnis von einem Geschlecht zum andern.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Du wollest dich aufmachen und dich über Zion erbarmen; denn es ist Zeit, daß du ihr gnädig seiest, die Stunde ist gekommen!
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Denn deine Knechte lieben Zions Steine und trauern über ihren Schutt.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Dann werden die Heiden den Namen des HERRN fürchten und alle Könige auf Erden deine Herrlichkeit,
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 wenn der HERR Zion gebaut hat und erschienen ist in seiner Herrlichkeit,
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 wenn er sich zum Gebet der Heimatlosen gewendet und ihr Gebet nicht verachtet hat.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Das wird man aufschreiben für das spätere Geschlecht, und das Volk, das geschaffen werden soll, wird den HERRN loben,
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 daß er herabgeschaut hat von der Höhe seines Heiligtums, daß der HERR vom Himmel zur Erde geblickt hat,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 zu hören das Seufzen der Gefangenen und loszumachen die Kinder des Todes;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 auf daß sie den Namen des HERRN preisen zu Zion und sein Lob in Jerusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 wenn die Völker sich versammeln allzumal und die Königreiche, dem HERRN zu dienen.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Er hat auf dem Wege meine Kraft gebeugt, meine Tage verkürzt.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 Ich spreche: Mein Gott, nimm mich nicht weg in der Hälfte meiner Tage! Deine Jahre währen für und für.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Du hast vormals die Erde gegründet, und die Himmel sind deiner Hände Werk.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Sie werden vergehen, du aber bleibst; sie alle werden wie ein Kleid veralten, wie ein Gewand wirst du sie wechseln, und sie werden verschwinden.
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 Du aber bleibst, der du bist, und deine Jahre nehmen kein Ende!
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Die Kinder deiner Knechte werden bleiben, und ihr Same wird vor dir bestehen.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
