Marc 14
1 Or c’était la Pâque et les azymes deux jours après; et les princes des prêtres et les scribes cherchaient comment ils se saisiraient de lui par ruse, et le feraient mourir.
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
2 Mais ils disaient: Non pas un jour de la fête, de peur qu’il ne s’élevât quelque tumulte dans le peuple.
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
3 Et comme Jésus se trouvait à Béthanie, dans la maison de Simon le lépreux, et qu’il était à table, il vint une femme ayant un vase d’albâtre plein d’un parfum de nard d’épi d’un grand prix. Or, le vase rompu, elle répandit le parfum sur sa tête.
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4 Quelques-uns s’en indignèrent en eux-mêmes, et ils disaient: Pourquoi avoir ainsi perdu ce parfum?
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
5 Il pouvait en effet, ce parfum, se vendre plus de trois cents deniers, et être donné aux pauvres. Et ils murmuraient contre elle.
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
6 Mais Jésus dit: Laissez-la: pourquoi lui faites-vous de la peine? C’est une bonne œuvre qu’elle a faite envers moi;
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
7 Car les pauvres, vous les avez toujours avec vous, et quand vous voulez, vous pouvez leur faire du bien; mais moi, vous ne m’avez pas toujours.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
8 Ce qu’a pu celle-ci, elle l’a fait; elle a d’avance parfumé mon corps pour la sépulture.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
9 En vérité, je vous le dis: Partout où sera prêché cet Evangile, dans le monde entier, ce que celle-ci vient de faire, sera même raconté en mémoire délie.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
10 Alors Judas Iscariote, un des douze, alla trouver les princes des prêtres, pour le leur livrer.
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11 Ceux-ci l’entendant, se réjouirent, et promirent de lui donner de l’argent. Aussi cherchait-il une occasion favorable pour le leur livrer.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
12 Or le premier jour des azymes, auquel on immolait la pâque, ses disciples lui dirent: Où voulez-vous que nous allions vous préparer ce qu’il faut pour manger la pâque?
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
13 Et il envoya deux de ses disciples, et leur dit: Allez dans la ville; vous rencontrerez un homme portant une cruche d’eau, suivez-le;
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
14 Et, quelque part qu’il entre, dites au maître de la maison: Le Maître dit: Où est le lieu où je pourrai manger la pâque avec mes disciples?
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
15 Et il vous montrera un grand cénacle meublé; faites-y les préparatifs pour nous.
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
16 Ses disciples s’en allèrent donc; ils vinrent dans la ville, trouvèrent les choses comme il leur avait dit, et préparèrent la pâque.
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
17 Le soir étant venu, il vint avec les douze.
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
18 Et comme ils étaient à table et qu’ils mangeaient, Jésus leur dit: En vérité, je vous le dis, un de vous qui mange avec moi me trahira.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
19 Alors les disciples commencèrent à s’attrister, et à lui demander chacun en particulier: Est-ce moi?
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
20 Il leur répondit: Un des douze, qui met avec moi la main dans le plat.
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
21 Pour le Fils de l’homme, il s’en va, ainsi qu’il est écrit de lui; mais malheur à l’ homme par qui le Fils de l’homme sera livré! Il vaudrait mieux pour cet homme qu’il ne fut pas né.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
22 Et pendant qu’ils mangeaient, Jésus prit du pain, et puis l’ayant béni, il le rompit, le leur donna, et dit: Prenez, ceci est mon corps.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
23 Et, ayant pris le calice et rendu grâces, il le leur donna, et ils en burent tous.
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
24 Et il leur dit: Ceci est mon sang, le sang du Nouveau Testament, qui sera répandu pour un grand nombre.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
25 En vérité je vous le dis, je ne boirai plus de ce fruit de la vigne, jusqu’au jour où je le boirai nouveau dans le royaume de Dieu.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
26 Et, l’hymne dit, ils s’en allèrent au mont des Oliviers.
А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
27 Et Jésus leur dit: Vous vous scandaliserez tous de moi cette nuit; car il est écrit: Je frapperai le pasteur, et les brebis se disperseront.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
28 Mais après que je serai ressuscité, je vous précéderai en Galilée.
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
29 Pierre lui dit alors: Quand tous les autres se scandaliseraient de vous, moi, non.
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
30 Et Jésus lui repartit: En vérité je te le dis, aujourd’hui, cette nuit même, avant qu’un coq ait chanté deux fois, tu me renieras trois fois.
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
31 Mais Pierre insistait: Quand il me faudrait mourir avec vous, je ne vous renierai pas. Et tous disaient de même.
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
32 Etant venu à une maison de campagne nommée Gethsémani, il dit à ses disciples: Asseyez-vous ici pendant que je prierai.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
33 Et il prit avec lui Pierre, Jacques et Jean, et il commença à s’effrayer et à tomber dans l’abattement.
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
34 Et il leur dit: Mon âme est triste jusqu’à la mort; demeurez ici et veillez.
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
35 Et, s’étant avancé un peu, il tomba la face contre terre, et il demandait que, s’il était possible, cette heure s’éloignât de lui.
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36 Et il dit: Abba, Père, toutes choses vous sont possibles, éloignez ce calice de moi; toutefois, non ma volonté, mais la vôtre.
І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
37 Il revint ensuite, et, comme il les trouva dormant, il dit à Pierre: Simon, tu dors? Tu n’as pas pu veiller une heure?
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
38 Veillez et priez, afin que vous n’entriez point en tentation. L’esprit est prompt, mais la chair est faible.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
39 Et, s’en allant de nouveau, il priait, disant les mêmes paroles.
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
40 Etant revenu, il les trouva encore dormant (car leurs yeux étaient appesantis), et ils ne savaient que lui répondre.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
41 Il vint une troisième fois et leur dit: Dormez maintenant et reposez-vous. C’est assez; l’heure est venue, voilà que le Fils de l’homme sera livré aux mains des pécheurs.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
42 Levez-vous, allons; voici que celui qui me livrera approche.
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
43 Jésus parlant encore. Judas Iscariote, l’un des douze, vint, et, avec lui, une grande troupe armée d’épées et de bâtons, et envoyée par les princes des prêtres, et par les scribes et les anciens.
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44 Or le traître leur avait donné un signe, disant: Celui que je baiserai, c’est lui-même, saisissez-le, et emmenez-le avec précaution.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
45 Etant donc venu, il s’approcha aussitôt de lui, disant: Maître, je vous salue; et il le baisa.
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
46 Et eux mirent la main sur lui, et le saisirent.
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
47 Un de ceux qui étaient présents, tirant son épée, en frappa le serviteur du grand prêtre, et il lui coupa l’oreille.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
48 Alors prenant la parole, Jésus leur dit: Vous êtes venus comme à un voleur, avec des épées et des bâtons, afin de me prendre.
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
49 J’étais tous les jours parmi vous, enseignant dans le temple, et vous ne m’avez point pris; mais c’est pour que les Ecritures s’accomplissent.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
50 Alors ses disciples l’abandonnant, s’enfuirent tous.
Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
51 Un jeune homme le suivait, couvert seulement d’un linceul; ils se saisirent de lui.
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
52 Mais, laissant le linceul, il s’enfuit nu d’au milieu d’eux.
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
53 Cependant ils amenèrent Jésus chez le grand prêtre, où s’assemblèrent tous les prêtres, et les scribes, et les anciens.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 Pierre le suivit de loin jusque dans la cour du grand prêtre; et il était assis près du feu avec les serviteurs, et se chauffait.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 Or les princes des prêtres et tout le conseil cherchaient un témoignage contre Jésus pour le faire mourir, et ils n’en trouvaient point.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
56 Car beaucoup témoignaient faussement contre lui; mais les témoignages ne s’accordaient point.
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
57 Et quelques-uns, se levant, portaient contre lui un faux témoignage, disant:
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
58 Nous l’avons entendu dire: Je détruirai ce temple fait de main d’homme, et en trois jours j’en rebâtirai un autre non fait de main d’homme.
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
59 Mais leur témoignage n’était pas uniforme.
Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
60 Alors le grand prêtre se levant au milieu d’eux interrogea Jésus, disant: Tu ne réponds rien à ce que ceux-ci déposent contre toi?
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
61 Mais Jésus se taisait, et il ne répondit rien. Le grand prêtre l’interrogea de nouveau et lui dit: Es-tu le Christ, le Fils du Dieu béni?
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
62 Et Jésus lui dit: Je le suis; et vous verrez le Fils de l’homme assis à la droite de la majesté de Dieu, et venant sur les nuées du ciel.
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
63 Alors le grand prêtre déchirant ses vêtements, dit: Qu’avons-nous encore besoin de témoins.
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
64 Vous avez entendu le blasphème: que vous en semble? Tous le condamnèrent comme étant digne de mort.
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
65 Aussitôt quelques-uns se mirent à cracher sur lui, à voiler sa face, à le déchirer à coups de poing et à lui dire: Prophétise! et les serviteurs le déchiraient de soufflets.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
66 Et pendant que Pierre était en bas dans la cour, vint une des servantes du grand prêtre;
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
67 Et lorsqu’elle eut aperçu Pierre qui se chauffait, le regardant, elle dit: Toi aussi tu étais avec Jésus le Nazaréen.
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
68 Mais il nia, disant: Je ne sais ni ne connais ce que tu veux dire. Et il sortit devant la cour, et un coq chanta.
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
69 Or la servante l’ayant encore vu, dit à ceux qui étaient présents: Celui-ci est un d’entre eux.
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
70 Mais il le nia de nouveau. Et peu après ceux qui étaient là disaient à Pierre: Tu es certainement un d’entre eux, car tu es aussi Galiléen.
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
71 Alors il se mit à faire des imprécations et à jurer: Je ne connais point cet homme que vous dites.
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
72 Et aussitôt un coq chanta encore. Et Pierre se ressouvint de la parole que lui avait dite Jésus: Avant qu’un coq chante deux fois, tu me renieras trois fois. Et il se mit à pleurer.
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
