Psaumes 74
1 Hymne d'Asaph. Pourquoi, ô Dieu, rejettes-tu toujours, ta colère fume-t-elle sur le troupeau dont tu es le pasteur?
Псалом навча́льний, Аса́фів.
2 Aie souvenir de ton peuple que tu acquis autrefois, réclamas comme ta tribu d'héritage, de la montagne de Sion, où tu fixas ta demeure!
Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
3 Dirige tes pas vers des ruines déjà vieilles! L'ennemi dévaste tout dans le Sanctuaire.
підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
4 Tes adversaires rugissent au sein de tes parvis: c'est leur culte qu'ils érigent en culte.
Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
5 On dirait des hommes qui lèvent et font retomber les haches dans l'épaisseur d'un bois.
виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
6 Et ils en brisent déjà les sculptures, sous les cognées et les marteaux à la fois.
А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
7 Ils mettent en feu ton Sanctuaire; sacrilèges ils renversent la demeure de ton nom.
Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
8 Ils disent en leur cœur: « Accablons-les tous ensemble! » Ils brûlent dans le pays tous les saints lieux d'assemblée.
Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
9 Nous ne voyons plus notre culte, il n'y a plus de prophète, nous n'avons personne qui sache jusques à quand…!
Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
10 Jusques à quand, ô Dieu, l'ennemi sera-t-il insultant? Toujours l'ennemi méprisera-t-il ton nom?
Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
11 Pourquoi retires-tu ta main et ta droite? Tire-la de ton sein, et extermine!
Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
12 Cependant Dieu est mon Roi dès les temps de jadis, opérant des délivrances dans le sein du pays.
А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
13 Par ta puissance tu entr'ouvris la mer, tu brisas les têtes des dragons dans ses eaux.
Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
14 Tu fracassas les têtes des Léviathans, et les livras en proie aux hôtes du désert.
Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
15 Tu fis jaillir des sources et des torrents, tu desséchas des fleuves qui ne tarissent jamais.
Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
16 A toi est le jour, et à toi la nuit; tu disposas les luminaires et le soleil.
Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 Tu as placé toutes les bornes de la terre; l'été et l'hiver, c'est toi qui les as faits.
всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
18 Souviens-t'en: l'ennemi outrage l'Éternel, et un peuple en délire insulte à ton nom.
Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
19 Ne livre pas aux bêtes l'âme de ta tourterelle, et n'oublie pas pour toujours la vie de tes affligés!
Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
20 Considère l'alliance! car les retraites du pays sont pleines de repaires de la violence.
Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
21 Ne renvoie pas l'opprimé confus! Que l'affligé et le pauvre aient à louer ton nom!
Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
22 Lève-toi, ô Dieu, défends ta cause! Pense aux outrages que te fait l'impie tous les jours!
Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
23 N'oublie pas la clameur de tes ennemis, la rumeur de tes adversaires qui s'élève sans cesse.
Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
