Psaumes 139
1 Au maître chantre. Cantique de David. Éternel, tu me pénètres et me connais.
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Tu sais quand je m'assieds et quand je me lève, de loin tu découvres ma pensée.
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Tu me vois marcher et me reposer, et tu as connaissance de toutes mes voies.
Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 Car la parole n'est pas encore sur ma langue, que déjà, Éternel, tu la connais tout entière.
бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Tu m'enserres par devant et par derrière, et tu tiens ta main sur moi.
Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Cette science est une merveille pour moi; elle est trop élevée, je ne puis la saisir.
Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Où irai-je loin de ton Esprit, et où fuirai-je loin de ta face?
Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
9 Si, me soulevant sur les ailes de l'aurore, j'allais me loger au bout de la mer,
Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 là aussi ta main me conduirait, et ta droite me saisirait.
— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Et si je dis: Qu'autour de moi il n'y ait que ténèbres et que la clarté qui m'entoure se change en nuit!
Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 les ténèbres mêmes ne seront pas sombres pour toi, et la nuit sera claire comme le jour, les ténèbres seront ce qu'est la lumière.
то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 C'est toi en effet qui as formé mes reins, m'as tissé dans le sein maternel.
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 je te loue de la merveille de ma structure. Tes œuvres sont merveilleuses, et mon âme le reconnaît profondément.
Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 Mon corps n'était point caché à tes yeux, quand j'étais formé mystérieusement dans les entrailles de la terre, comme des fils qui s'entrelacent.
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Quand je n'étais qu'une matière informe, tes yeux me voyaient; et dans ton livre étaient marqués tous ensemble mes jours déjà déterminés, lorsque aucun d'eux n'existait.
Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 Que tes pensées, ô Dieu, sont incompréhensibles pour moi! que la somme en est immense!
Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
18 Veux-je les compter, les grains de sable sont moins nombreux; je m'éveille, et je suis encore avec toi.
перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 O Dieu, puisses-tu faire mourir l'impie! Hommes de sang, éloignez-vous de moi!
Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Eux, qui parlent de toi en commettant le crime, disent ton nom pour mentir, ce sont tes ennemis.
Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Ne haïrais-je pas, Éternel, ceux qui te haïssent, et n'aurais-je pas de l'horreur pour tes adversaires?
Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 Je les hais d'une haine sans réserve; ils sont des ennemis pour moi!
повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Sonde-moi, ô Dieu, et pénètre mon cœur; éprouve-moi, et connais mes pensées!
Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 Et vois si le chemin que je suis, est celui du crime, et conduis-moi sur la voie des anciens temps!
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
