Psaumes 104
1 Mon âme, bénis l'Éternel! Éternel, mon Dieu, tu es très grand, tu es revêtu de splendeur et de majesté!
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Il s'enveloppe de lumière comme d'un vêtement, Il déploie les Cieux comme une tenture;
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Il élève sur les eaux le haut de sa demeure, Il fait des nuées son char, Il s'avance sur les ailes du vent.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Il fait des vents ses messagers, et ses ministres, du feu enflammé.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Il assit la terre sur ses bases, elle est inébranlable pour toujours, pour jamais.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Tu l'avais couverte de l'abîme comme d'un manteau, les eaux se tenaient sur les montagnes;
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 à ta menace elles ont fui, à la voix de ton tonnerre elles ont reculé:
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 les montagnes montèrent, les vallées descendirent à la place que tu leur assignas.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Tu posas des limites qu'elles ne franchiraient plus, afin qu'elles ne vinssent plus recouvrir la terre.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Tu fais jaillir des sources pour former les ruisseaux; ils s'écoulent entre les montagnes;
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 ils abreuvent toutes les bêtes des champs, les onagres y étanchent leur soif.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Sur leurs bords séjournent les oiseaux du ciel, entre les rameaux ils font entendre leur voix.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Du haut de sa demeure Il arrose les montagnes, et la terre se rassasie du fruit de tes œuvres.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Il fait croître l'herbe pour les quadrupèdes, et les plantes pour le service de l'homme, tirant ainsi le pain du sein de la terre;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 et le vin qui réjouit le cœur de l'homme, et, plus que l'huile, fait resplendir son visage; et le pain qui fortifie le cœur de l'homme.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Les arbres de l'Éternel sont rassasiés, les cèdres du Liban qu'il a plantés,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 où viennent nicher les oiseaux, la cigogne, qui habite les pins.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Les hautes montagnes sont pour les bouquetins, et les rochers sont l'asile des gerboises.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Il créa la lune pour marquer les temps; le soleil connaît son couchant.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Tu fais l'obscurité, et il est nuit: alors toutes les bêtes des forêts sont en mouvement;
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 les jeunes lions rugissent après la proie, et demandent à Dieu leur pâture.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Le soleil se lève: ils se retirent, et vont reposer dans leurs tanières.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 L'homme se rend à son travail, et à son labour jusques au soir.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Que tes œuvres sont nombreuses, ô Éternel! Tu les as toutes faites avec sagesse; la terre est pleine de tes richesses.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Dans cette mer grande et vaste fourmillent sans nombre des animaux petits et grands.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Là circulent les navires, le Léviathan que tu formas pour s'y jouer.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Tous ils s'attendent à toi, pour que tu leur donnes la nourriture en son temps.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Tu leur donnes, ils recueillent; tu ouvres ta main, ils se rassasient de biens.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Tu caches ta face, ils sont éperdus; tu leur retires le souffle, ils expirent et rentrent dans leur poudre.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Tu émets ton souffle, ils sont créés, et tu renouvelles la face de la terre.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 La gloire de l'Éternel demeure à jamais; l'Éternel se réjouit de ses œuvres.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Il regarde la terre, et elle tremble; Il touche les montagnes, et elles sont fumantes.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Je veux chanter l'Etemel, tant que je vivrai, célébrer mon Dieu, tant que je serai.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Que mes chants lui soient agréables! Je fais mes délices de l'Éternel.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Que les pécheurs disparaissent de la terre, et que les impies cessent d'être! Mon âme, bénis l'Éternel! Alléluia!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
