Psaumes 44
1 Maskil des enfants de Coré, [donné] au maître chantre. Ô Dieu nous avons ouï de nos oreilles, [et] nos pères nous ont raconté les exploits que tu as faits en leurs jours, aux jours d'autrefois.
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Tu as de ta main chassé les nations, et tu as affermi nos [pères]; tu as affligé les peuples, et tu as fait prospérer nos pères.
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 Car ce n'est point par leur épée qu'ils ont conquis le pays, et ce n'a point été leur bras, qui les a délivrés; mais ta droite, et ton bras, et la lumière de ta face; parce que tu les affectionnais.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Ô Dieu! c'est toi qui es mon Roi, ordonne les délivrances de Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 Avec toi nous battrons nos adversaires, par ton Nom nous foulerons ceux qui s'élèvent contre nous.
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 Car je ne me confie point en mon arc, et ce ne sera pas mon épée qui me délivrera;
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 Mais tu nous délivreras de nos adversaires, et tu rendras confus ceux qui nous haïssent.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 Nous nous glorifierons en Dieu tout le jour, et nous célébrerons à toujours ton Nom. (Sélah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 Mais tu nous as rejetés, et rendus confus, et tu ne sors plus avec nos armées.
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Tu nous as fait retourner en arrière de devant l'adversaire, et nos ennemis se sont enrichis de ce qu'ils ont pillé sur nous.
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Tu nous as livrés comme des brebis destinées à être mangées, et tu nous as dispersés entre les nations.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Tu as vendu ton peuple pour rien, et tu n'as point fait hausser leur prix.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Tu nous as mis en opprobre chez nos voisins, en dérision, et en raillerie auprès de ceux qui habitent autour de nous.
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Tu nous as mis en dicton parmi les nations, [et] en hochement de tête parmi les peuples.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 Ma confusion est tout le jour devant moi, et la honte de ma face m'a tout couvert.
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 A cause des discours de celui qui [nous] fait des reproches, et qui nous injurie, [et] à cause de l'ennemi et du vindicatif.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 Tout cela nous est arrivé, et cependant nous ne t'avons point oublié, et nous n'avons point faussé ton alliance.
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Notre cœur n'a point reculé en arrière, ni nos pas ne se sont point détournés de tes sentiers;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 Quoique tu nous aies froissés parmi des dragons, et couverts de l'ombre de la mort.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 Si nous eussions oublié le Nom de notre Dieu, et que nous eussions étendu nos mains vers un dieu étranger,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Dieu ne s'en enquerrait-il point? vu que c'est lui qui connaît les secrets du cœur.
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Mais nous sommes tous les jours mis à mort pour l'amour de toi, [et] nous sommes regardés comme des brebis de la boucherie.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Lève-toi, pourquoi dors-tu, Seigneur? Réveille-toi, ne nous rejette point à jamais.
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Pourquoi caches-tu ta face, [et] pourquoi oublies-tu notre affliction et notre oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 Car notre âme est penchée jusques en la poudre, et notre ventre est attaché contre terre.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Lève-toi pour nous secourir, et nous délivre pour l'amour de ta gratuité.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
