Psaumes 104
1 Mon âme, bénis l’Éternel! Éternel, mon Dieu, tu es infiniment grand! Tu es revêtu d’éclat et de magnificence!
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Il s’enveloppe de lumière comme d’un manteau; Il étend les cieux comme un pavillon.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Il forme avec les eaux le faîte de sa demeure; Il prend les nuées pour son char, Il s’avance sur les ailes du vent.
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Il fait des vents ses messagers, Des flammes de feu ses serviteurs.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Il a établi la terre sur ses fondements, Elle ne sera jamais ébranlée.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Tu l’avais couverte de l’abîme comme d’un vêtement, Les eaux s’arrêtaient sur les montagnes;
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Elles ont fui devant ta menace, Elles se sont précipitées à la voix de ton tonnerre.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Des montagnes se sont élevées, des vallées se sont abaissées, Au lieu que tu leur avais fixé.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Tu as posé une limite que les eaux ne doivent point franchir, Afin qu’elles ne reviennent plus couvrir la terre.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 Il conduit les sources dans des torrents Qui coulent entre les montagnes.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Elles abreuvent tous les animaux des champs; Les ânes sauvages y étanchent leur soif.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Les oiseaux du ciel habitent sur leurs bords, Et font résonner leur voix parmi les rameaux.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 De sa haute demeure, il arrose les montagnes; La terre est rassasiée du fruit de tes œuvres.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Il fait germer l’herbe pour le bétail, Et les plantes pour les besoins de l’homme, Afin que la terre produise de la nourriture,
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Le vin qui réjouit le cœur de l’homme, Et fait plus que l’huile resplendir son visage, Et le pain qui soutient le cœur de l’homme.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Les arbres de l’Éternel se rassasient, Les cèdres du Liban, qu’il a plantés.
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 C’est là que les oiseaux font leurs nids; La cigogne a sa demeure dans les cyprès,
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Les montagnes élevées sont pour les boucs sauvages, Les rochers servent de retraite aux damans.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Il a fait la lune pour marquer les temps; Le soleil sait quand il doit se coucher.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Tu amènes les ténèbres, et il est nuit: Alors tous les animaux des forêts sont en mouvement;
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Les lionceaux rugissent après la proie, Et demandent à Dieu leur nourriture.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Le soleil se lève: ils se retirent, Et se couchent dans leurs tanières.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 L’homme sort pour se rendre à son ouvrage, Et à son travail, jusqu’au soir.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 Que tes œuvres sont en grand nombre, ô Éternel! Tu les as toutes faites avec sagesse. La terre est remplie de tes biens.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Voici la grande et vaste mer: Là se meuvent sans nombre Des animaux petits et grands;
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Là se promènent les navires, Et ce léviathan que tu as formé pour se jouer dans les flots.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Tous ces animaux espèrent en toi, Pour que tu leur donnes la nourriture en son temps.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Tu la leur donnes, et ils la recueillent; Tu ouvres ta main, et ils se rassasient de biens.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Tu caches ta face: ils sont tremblants; Tu leur retires le souffle: ils expirent, Et retournent dans leur poussière.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Tu envoies ton souffle: ils sont créés, Et tu renouvelles la face de la terre.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Que la gloire de l’Éternel subsiste à jamais! Que l’Éternel se réjouisse de ses œuvres!
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Il regarde la terre, et elle tremble; Il touche les montagnes, et elles sont fumantes.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Je chanterai l’Éternel tant que je vivrai, Je célébrerai mon Dieu tant que j’existerai.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Que mes paroles lui soient agréables! Je veux me réjouir en l’Éternel.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Que les pécheurs disparaissent de la terre, Et que les méchants ne soient plus! Mon âme, bénis l’Éternel! Louez l’Éternel!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
