Psaumes 139
1 Jusqu'à la Fin. Psaume de David. Seigneur, tu m'as éprouvé, et tu m'as connu;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Tu connais mon repos et mon réveil;
Ти знаєш сиді́ння моє та встава́ння моє, думку мою розумієш здале́ка.
3 Tu as compris de loin toutes mes pensées; tu as recherché mon sentier et le fil de ma vie.
Доро́гу мою та лежа́ння моє виміря́єш, і Ти всі путі́ мої знаєш, —
4 Et tu as prévu toutes mes voies, et reconnu que sur ma langue il n'est point de paroles iniques.
бо ще сло́ва нема на моїм язиці́, а вже, Господи, знаєш те все!
5 Voilà, ô Seigneur, que tu sais toutes les choses de la fin et du commencement; tu m'as formé et tu as posé sur moi ta main.
Оточи́в Ти мене ззаду й спере́ду, і руку Свою надо мною поклав.
6 Ta science sur moi est admirable et pleine de force, et je ne puis en approcher,
Дивне знання́ над моє розумі́ння, високе воно, — я його не подола́ю!
7 Où aller pour fuir ton esprit? ou me réfugier pour échapper à ta face?
Куди я від Духа Твого піду́, і куди я втечу́ від Твого лиця?
Якщо я на небо зійду́, — то Ти там, або постелю́ся в шео́лі — ось Ти! (Sheol h7585)
9 Si, dès l'aurore, je déploie mes ailes et que je m'abrite aux extrémités de la mer,
Понесу́ся на кри́лах зірни́ці, спочи́ну я на кінці моря,
10 Là encore ta main me conduit, et ta droite me retient.
— то рука Твоя й там попрова́дить мене, і мене буде трима́ти прави́ця Твоя!
11 Et j'ai dit: Peut-être les ténèbres me cacheront-elles; et la nuit a été lumière sur mes voluptés.
Коли б я сказав: „Тільки те́мрява вкриє мене, і ніч — світло для мене“,
12 Car pour toi, les ténèbres ne sont point ténèbres, et la nuit brille autant que le jour. Les ténèbres sont pour toi comme la lumière du jour.
то мене не закриє від Тебе і те́мрява, і ніч буде світити, як день, і темно́та — як світло!
13 Seigneur, tu es maître de mes reins; tu m'as pris dès le sein de ma mère.
Бо Ти вчинив нирки мої, Ти ви́ткав мене в утро́бі матері моєї, —
14 Je te rendrai gloire, parce que tes prodiges ont un éclat terrible; tes œuvres sont merveilleuses, et mon âme le sait bien.
Прославляю Тебе, що я дивно утво́рений! Дивні діла́ Твої, і душа моя відає ве́льми про це!
15 Mes os ne te sont point cachés, puisque tu les as cachés toi-même; ni ma substance, quoique perdue au fond de la terre.
І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчи́нений був в укритті́, я ви́тканий був у глиби́нах землі!
16 Tes yeux m'ont vu quand j'étais encore informe, et les hommes sont tous inscrits sur ton livre; ils se forment jour par jour, et nul n'y échappe.
Мого за́родка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчи́нені, коли жодного з них не було́...
17 J'ai beaucoup honoré tes amis, ô mon Dieu, et leur empire s'est grandement affermi.
Які дорогі́ мені стали думки́ Твої, Боже, як побі́льшилося їх число, -
18 J'en ferai le dénombrement, et ils seront plus nombreux que les sables. Je m'éveille, et je suis encore avec toi.
перелі́чую їх, — численні́ші вони від піску́! Як пробу́джуюся, — то я ще з Тобою.
19 O Dieu, si tu tues les pécheurs… Détournez-vous de moi, hommes de sang.
Якби, Боже, врази́в Ти безбожника, а ви, кровожерці, відступітесь від мене!
20 Car, Seigneur, tu dis sur leurs pensées: Ils prendront vainement tes cités.
Вони називають підсту́пно Тебе, Твої вороги на марно́ту пускаються!
21 Seigneur, n'ai-je point haï ceux qui te haïssent, et ne me suis-je pas consumé en voyant tes ennemis?
Отож, ненави́джу Твоїх ненави́сників, Господи, і Твоїх заколо́тників бри́джусь:
22 Je les ai haïs d'une haine parfaite; ils sont devenus mes ennemis.
повною не́навистю я нена́виджу їх, вони стали мені ворогами!
23 Éprouve-moi, mon Dieu, et connais mon cœur; sonde-moi, et connais mes sentiers.
Ви́пробуй, Боже, мене, — і пізнай моє серце, досліди́ Ти мене, — і пізнай мої за́думи,
24 Et vois s'il est en moi quelque voie d'iniquité, et conduis-moi dans la voie éternelle.
і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попрова́дь!
