Proverbes 1
1 Proverbes de Salomon, fils de David, qui régna en Israël,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 pour faire connaître la sagesse et la discipline; pour apprendre les paroles de la prudence;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 pour montrer les artifices des discours; pour enseigner vraiment la justice, pour instruire à juger avec rectitude;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 pour donner aux innocents la sagacité, aux jeunes gens la doctrine et l'intelligence.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Car le sage qui les aura ouïs sera plus sage, et l'homme entendu saura l'art de gouverner.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 Il pénétrera la parabole et le sens voilé, et les paroles des sages, et leurs énigmes.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 La crainte du Seigneur est le commencement de la sagesse; la prudence est bonne à tous ceux qui la mettent en pratique; la piété envers Dieu est le principe de la sagesse; les insensés méprisent la sagesse et la doctrine.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Écoute, mon fils, les instructions de ton père, et ne repousse pas la loi de ta mère
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 et tu ajouteras une couronne de grâces à ta tête, et à ton cou un collier d'or.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Mon fils, prends garde que les impies ne t'égarent; ne leur donne pas ton consentement.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 S'ils te convient, disant: Viens avec nous, prends ta part du sang; cachons en terre injustement l'homme juste;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 engloutissons-le tout vivant, comme dans l'enfer, et effaçons de la terre tout souvenir de lui. (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 Emparons-nous de ses richesses les plus précieuses, et remplissons nos demeures de ses dépouilles.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Mets ta part avec la nôtre; faisons tous bourse commune et n'ayons qu'un trésor.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Mon fils, ne vas pas en leur voie; éloigne ton pied de leurs sentiers;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Car leurs pieds courent au mal, ils se hâtent pour répandre le sang.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 car ce n'est pas vainement qu'on tend des filets aux oiseaux.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Mais ceux qui participent à un meurtre thésaurisent pour eux des malheurs; et la chute des pervers est funeste.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Telles sont les voies de tous les ouvriers d'iniquité; par leur impiété, ils détruisent leur propre vie.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 La Sagesse chante dans les rues; elle parle librement au milieu des places.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 Et du haut des remparts elle crie comme un héraut, et elle s'assied devant les portes des riches; et aux portes de la cité, pleine d'assurance, elle dit:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 Tant que les innocents s'attacheront à la justice, ils ne seront point humiliés; quant aux insensés, pleins de désirs honteux, devenus impies, ils haïssent la science,
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 et sont exposés aux opprobres. Voilà que je vais proférer pour vous les paroles de mon esprit; je vais vous enseigner mes discours.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 J'ai appelé, et vous n'avez point obéi; j'ai parlé longuement, et vous n'étiez pas attentifs;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 mais vous avez mis à néant mes conseils, et vous avez été rebelles à mes réprimandes.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Aussi moi je rirai au jour de votre perte, et je me réjouirai quand viendra votre ruine,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 et quand soudain le trouble fondra sur vous, et que votre catastrophe sera là comme une tempête, et quand viendra sur vous la tribulation et l'oppression, et enfin la mort.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Car alors vous m'invoquerez; mais moi je ne vous écouterai point; les méchants me chercheront, et ils ne me trouveront pas.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Car ils haïssent la Sagesse; et ils n'ont point choisi de préférence la parole du Seigneur.
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Et ils n'ont point voulu être attentifs à mes conseils; et ils se sont raillés de mes reproches.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Aussi mangeront-ils les fruits de leurs voies; et ils se rassasieront de leur propre impiété.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Car ils seront mis à mort, pour avoir fait tort aux petits; et l'examen de leur cause perdra les impies.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Tandis que celui qui m'écoute s'abritera sous l'espérance, et se reposera sans avoir à craindre aucun mal.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
