Psaumes 102
1 Prière d’un malheureux qui se sent défaillir et répand sa plainte devant l’Eternel. Eternel, écoute de grâce ma prière; que ma supplication vienne jusqu’à toi.
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Ne me dérobe pas ta face au jour de ma détresse, incline vers moi ton oreille; lorsque je t’invoque, exauce-moi sans retard.
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 Car mes jours se consument dans la fumée, et mes os sont brûlants comme un brasier.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 Mon cœur est flétri, desséché comme l’herbe, car j’ai oublié de manger mon pain.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 A force de pousser des gémissements, mes os sont collés à ma chair.
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 Je ressemble au pélican du désert, je suis devenu pareil au hibou des ruines.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 Je souffre d’insomnie, et suis comme un passereau solitaire sur le toit.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 Tous les jours mes ennemis m’insultent; ceux qui sont en rage contre moi font de mon nom une malédiction.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 Car j’ai mangé des cendres comme du pain; à mon breuvage j’ai mêlé mes larmes,
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 à cause de ta colère et de ton irritation, puisque tu m’as soulevé et lancé au loin.
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 Mes jours sont comme une ombre qui s’allonge, et moi, comme l’herbe, je me dessèche.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 Mais toi, Eternel, tu trônes à jamais, et ton nom dure de génération en génération.
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Tu te lèveras, tu prendras Sion en pitié, car il est temps de lui faire grâce: l’heure est venue!
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 Car tes serviteurs affectionnent ses pierres, et ils chérissent jusqu’à sa poussière.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Alors les peuples révéreront le nom de l’Eternel, tous les rois de la terre ta gloire.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 Car l’Eternel rebâtit Sion, il s’y manifeste dans sa majesté.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 Il se tourne vers la prière du pauvre dénudé, il ne dédaigne pas ses invocations.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 Que cela soit consigné par écrit pour les générations futures, afin que le peuple à naître loue l’Eternel!
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 Parce qu’il abaisse ses regards de sa hauteur sainte, parce que l’Eternel, du haut du ciel, a les yeux ouverts sur la terre,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 pour entendre les soupirs des captifs, pour briser les liens de ceux qui sont voués à la mort.
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 De la sorte on publiera, dans Sion, le nom de l’Eternel, et ses louanges dans Jérusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 lorsque les nations à l’envi s’y rassembleront, et les empires pour adorer l’Eternel.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 Il a épuisé, dans la marche, ma vigueur, il a abrégé mes jours.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 "Mon Dieu, disais-je, ne m’enlève pas au milieu de mes jours, toi, dont les années embrassent toutes les générations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Jadis tu as fondé la terre, et les cieux sont l’œuvre de tes mains.
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 Ils périront, eux, mais toi, tu subsisteras; ils s’useront tous comme un vêtement. Tu les changeras comme un habit, et ils passeront,
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 mais toi, tu restes toujours le même, et tes années ne prendront pas fin.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 Les fils de tes serviteurs demeureront, et leur postérité sera affermie devant toi."
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
