Job 5
1 « Appelle maintenant; y a-t-il quelqu'un qui te réponde? Vers lequel des saints vous tournerez-vous?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Car la rancune tue l'homme insensé, et la jalousie tue les simples.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 J'ai vu l'insensé prendre racine, mais j'ai soudainement maudit son habitation.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Ses enfants sont loin de la sécurité. Ils sont écrasés dans la porte. Il n'y en a pas non plus pour les délivrer,
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 dont la récolte est dévorée par les affamés, et le sortir même des épines. Le piège s'ouvre pour leur substance.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Car l'affliction ne sort pas de la poussière, Les problèmes ne sortent pas non plus du sol;
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 mais l'homme est né pour les problèmes, alors que les étincelles volent vers le haut.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 « Quant à moi, je chercherais Dieu. Je confierais ma cause à Dieu,
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 qui fait de grandes choses qui ne peuvent pas être sondées, des choses merveilleuses sans nombre;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 qui donne la pluie sur la terre, et envoie des eaux sur les champs;
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 afin qu'il élève en haut ceux qui sont bas, ceux qui pleurent sont élevés en sécurité.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Il fait échouer les plans des rusés, de sorte que leurs mains ne peuvent pas accomplir leur entreprise.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Il prend les sages dans leur propre ruse; le conseil des rusés est porté à bout de bras.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Ils rencontrent les ténèbres pendant le jour, et tâtonnent à midi comme dans la nuit.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Mais il sauve de l'épée de leur bouche, même le nécessiteux de la main des puissants.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Le pauvre a donc de l'espoir, et l'injustice lui fait fermer la bouche.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 « Voici, heureux l'homme que Dieu corrige. Ne méprisez donc pas le châtiment du Tout-Puissant.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Car il blesse et panse. Il blesse et ses mains réparent.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Il te délivrera dans six épreuves; Oui, en sept, aucun mal ne vous touchera.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Dans la famine, il te rachètera de la mort; dans la guerre, de la puissance de l'épée.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Tu seras à l'abri du fléau de la langue, vous n'aurez pas non plus peur de la destruction quand elle viendra.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Vous rirez de la destruction et de la famine, vous n'aurez pas non plus peur des animaux de la terre.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Car vous serez alliés aux pierres des champs. Les animaux des champs seront en paix avec vous.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Tu sauras que ta tente est en paix. Vous visiterez votre pli, et ne manquerez rien.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Tu sauras aussi que ta descendance sera grande, ta progéniture comme l'herbe de la terre.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Tu viendras au tombeau dans un âge avancé, comme un choc de grain vient en sa saison.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Voici, nous avons fait des recherches. Il en est ainsi. Entendez-le, et sachez que c'est pour votre bien. »
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
