Psalmien 112

1 Halleluja! Autuas on, joka pelkää Herraa: joka hänen käskyjänsä sangen himoitsee.

Алілу́я!

2 Hänen siemenensä on valtias maan päällä: hurskasten suku pitää siunatuksi tuleman.

Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних!

3 Rikkaus ja runsaus on hänen huoneessansa, ja hänen vanhurskautensa pysyy ijankaikkisesti.

Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки!

4 Hurskaille koittaa valkeus pimeässä, armolliselta, laupiaalta ja vanhurskaalta.

Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний!

5 Hyvä ihminen on laupias ja mielellänsä lainaa, ja toimittaa asiansa toimellisesti.

Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю,

6 Sillä hän pysyy ijankaikkisesti: ei vanhurskas ikänä unhoteta.

і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де!

7 Koska rangaistus tulee, niin ei hän pelkää: hänen sydämensä uskaltaa lujasti Herran päälle.

Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа!

8 Hänen sydämensä on vahvistettu ja ei pelkää, siihenasti kuin hän näkee ilonsa vihollisistansa.

Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми!

9 Hän jakaa ja antaa vaivaisille: hänen vanhurskautensa pysyy ijankaikkisesti: hänen sarvensa korotetaan kunnialla.

Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі!

10 Jumalatoin näkee sen ja närkästyy: hän pureskelee hampaitansa ja nääntyy; sillä mitä jumalattomat halajavat, se tyhjäksi tulee.

Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине!