Psalmaro 95

1 Venu, ni kantu al la Eternulo; Ni ĝoje kriu al la rifuĝejo de nia helpo.

Дойдете, да запеем на Господа, Да възкликнем към спасителната ни Канара.

2 Ni venu antaŭ Lian vizaĝon kun glorado, Per psalmoj ni ĝoje kriu al Li.

Да застанем пред Него със славословие. С псалми да възкликнем на Него,

3 Ĉar granda Dio estas la Eternulo Kaj granda Reĝo super ĉiuj dioj,

Защото Господ е велик Бог, И велик цар над всички богове.

4 Kiu havas en Sia mano la profundaĵojn de la tero, Kaj al kiu apartenas la altaĵoj de la montoj;

В неговата ръка са земните дълбочини; И височините на планините са Негови.

5 Al kiu apartenas la maro, kaj Li ĝin faris, Kaj la sekteron Liaj manoj kreis.

Негово е морето, дори Той го е направил; И ръцете Му създадоха сушата.

6 Venu, ni kliniĝu, ni ĵetu nin teren, Ni genuu antaŭ la Eternulo, nia Kreinto.

Дойдете да се поклоним и да припаднем, Да коленичим пред Господа нашия Създател;

7 Ĉar Li estas nia Dio, Kaj ni estas la popolo de Lia paŝtejo kaj la ŝafoj de Lia mano. Hodiaŭ, se vi aŭskultas Lian voĉon,

Защото Той е наш Бог. И ние сме люде на пасбището Му и овце на ръката Му, Днес, ако искате да слушате гласа Му,

8 Ne obstinigu vian koron, kiel en Meriba, Kiel en la tago de Masa en la dezerto,

Не закоравявайте сърцата си както в Мерива. Както в деня, когато Ме изпитахте в пустинята,

9 Kiam viaj patroj Min incitis, Esploris kaj vidis Mian faron.

Когато бащите ви Ме изпитаха, Опитаха Ме и видяха каквото сторих.

10 Kvardek jarojn Mi indignis kontraŭ tiu generacio, Kaj Mi diris: Ili estas popolo kun koro malĝusta, Kaj ili ne volas koni Miajn vojojn;

Четиридесет години негодувах против това поколение, И рекох: Тия люде се заблуждават в сърце, И не са познали Моите пътища;

11 Tial Mi ĵuris en Mia kolero, Ke ili ne venos en Mian ripozejon.

Затова се заклех в гнева Си, Че няма да влязат в Моята почивка.