Psalms 104
1 Bless, O my soul, Jehovah! Jehovah, my God, Thou hast been very great, Honour and majesty Thou hast put on.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Covering himself [with] light as a garment, Stretching out the heavens as a curtain,
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Who is laying the beam of His upper chambers in the waters, Who is making thick clouds His chariot, Who is walking on wings of wind,
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Making His messengers — the winds, His ministers — the flaming fire.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 He hath founded earth on its bases, It is not moved to the age and for ever.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 The abyss! as with clothing Thou hast covered it, Above hills do waters stand.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 From Thy rebuke they flee, From the voice of Thy thunder haste away.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 They go up hills — they go down valleys, Unto a place Thou hast founded for them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 A border Thou hast set, they pass not over, They turn not back to cover the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 Who is sending forth fountains in valleys, Between hills they go on.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They water every beast of the field, Wild asses break their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 By them the fowl of the heavens doth dwell, From between the branches They give forth the voice.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Watering hills from His upper chambers, From the fruit of Thy works is the earth satisfied.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Causing grass to spring up for cattle, And herb for the service of man, To bring forth bread from the earth,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine — it rejoiceth the heart of man, To cause the face to shine from oil, And bread — the heart of man it supporteth.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Satisfied [are] the trees of Jehovah, Cedars of Lebanon that He hath planted,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Where birds do make nests, The stork — the firs [are] her house.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high hills [are] for wild goats, Rocks [are] a refuge for conies,
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He made the moon for seasons, The sun hath known his place of entrance.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou settest darkness, and it is night, In it doth every beast of the forest creep.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The young lions are roaring for prey, And to seek from God their food.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 The sun riseth, they are gathered, And in their dens they crouch.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Man goeth forth to his work, And to his service — till evening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 How many have been Thy works, O Jehovah, All of them in wisdom Thou hast made, Full is the earth of thy possessions.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 This, the sea, great and broad of sides, There [are] moving things — innumerable, Living creatures — small with great.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There do ships go: leviathan, That Thou hast formed to play in it.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 All of them unto Thee do look, To give their food in its season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Thou dost give to them — they gather, Thou dost open Thy hand — they [are] satisfied [with] good.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Thou hidest Thy face — they are troubled, Thou gatherest their spirit — they expire, And unto their dust they turn back.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Thou sendest out Thy Spirit, they are created, And Thou renewest the face of the ground.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 The honour of Jehovah is to the age, Jehovah rejoiceth in His works,
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Who is looking to earth, and it trembleth, He cometh against hills, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I sing to Jehovah during my life, I sing praise to my God while I exist.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Sweet is my meditation on Him, I — I do rejoice in Jehovah.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Consumed are sinners from the earth, And the wicked are no more. Bless, O my soul, Jehovah. Praise ye Jehovah!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
