Matthew 20
1 “For the Kingdom of Heaven is like a man who was the master of a household, who went out early in the morning to hire labourers for his vineyard.
Бо Царство Небесне подібне одно́му госпо́дареві, що вдо́світа вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2 When he had agreed with the labourers for a denarius a day, he sent them into his vineyard.
Згодившися ж він із робі́тниками по дина́рію за день, послав їх до свого виноградника.
3 He went out about the third hour, and saw others standing idle in the marketplace.
А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
4 He said to them, ‘You also go into the vineyard, and whatever is right I will give you.’ So they went their way.
та й каже до них: „Ідіть і ви до мого виноградника, і що́ буде належати, дам вам“.
5 Again he went out about the sixth and the ninth hour, and did likewise.
Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив.
6 About the eleventh hour he went out and found others standing idle. He said to them, ‘Why do you stand here all day idle?’
А вийшовши коло години одина́дцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: „Чого тут стоїте́ цілий день безробітні?“
7 “They said to him, ‘Because no one has hired us.’ “He said to them, ‘You also go into the vineyard, and you will receive whatever is right.’
Вони кажуть до нього: „Бо ніхто не найняв нас“. Відказує їм: „Ідіть і ви в виноградник“.
8 “When evening had come, the lord of the vineyard said to his manager, ‘Call the labourers and pay them their wages, beginning from the last to the first.’
Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: „Поклич робі́тників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших“.
9 “When those who were hired at about the eleventh hour came, they each received a denarius.
І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по дина́рію.
10 When the first came, they supposed that they would receive more; and they likewise each received a denarius.
Коли ж прийшли перші, то ду́мали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли́.
11 When they received it, they murmured against the master of the household,
А взявши, вони почали́ наріка́ти на господаря,
12 saying, ‘These last have spent one hour, and you have made them equal to us who have borne the burden of the day and the scorching heat!’
кажучи: „Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спеко́ту“.
13 “But he answered one of them, ‘Friend, I am doing you no wrong. Didn’t you agree with me for a denarius?
А він відповів і сказав до одно́го із них: „Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?
14 Take that which is yours, and go your way. It is my desire to give to this last just as much as to you.
Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому́ ось останньому, як і тобі.
15 Isn’t it lawful for me to do what I want to with what I own? Or is your eye evil, because I am good?’
Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хо́чу, зробити? Хіба око твоє за́здре від того, що я добрий?“
16 So the last will be first, and the first last. For many are called, but few are chosen.”
Отак будуть останні першими, а перші — останніми!“
17 As Yeshua was going up to Jerusalem, he took the twelve disciples aside, and on the way he said to them,
Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьо́х, і на дорозі їм сповістив:
18 “Behold, we are going up to Jerusalem, and the Son of Man will be delivered to the chief priests and scribes, and they will condemn him to death,
„Оце в Єрусалим ми йдемо́, — і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, — і засудять на смерть Його.
19 and will hand him over to the Gentiles to mock, to scourge, and to crucify; and the third day he will be raised up.”
І поганам Його вони видадуть — на нару́гу та на катува́ння, і на розп'яття́, — але третього дня Він воскресне!“
20 Then the mother of the sons of Zebedee came to him with her sons, kneeling and asking a certain thing of him.
Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
21 He said to her, “What do you want?” She said to him, “Command that these, my two sons, may sit, one on your right hand and one on your left hand, in your Kingdom.”
А Він їй сказав: „Чого хочеш?“Вона каже Йому́: „Скажи, щоб оби́два сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — право́руч один, і ліво́руч від Тебе один“.
22 But Yeshua answered, “You don’t know what you are asking. Are you able to drink the cup that I am about to drink, and be immersed with the immersion that I am immersed with?” They said to him, “We are able.”
А Ісус відповів і сказав: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму (або христи́тися хрищенням, що я ним хрищу́ся )?“„Вони кажуть Йому: „Можемо“.
23 He said to them, “You will indeed drink my cup, and be immersed with the immersion that I am immersed with; but to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give, but it is for whom it has been prepared by my Father.”
Він говорить до них: „Ви питимете Мою чашу (і бу́дете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вгото́вано“.
24 When the ten heard it, they were indignant with the two brothers.
Як почули це де́сятеро, стали гніватися на обох тих братів.
25 But Yeshua summoned them, and said, “You know that the rulers of the nations lord it over them, and their great ones exercise authority over them.
А Ісус їх покликав і промовив: „Ви знаєте, що князі наро́дів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 It shall not be so amongst you; but whoever desires to become great amongst you shall be your servant.
Не так буде між вами, але́ хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.
27 Whoever desires to be first amongst you shall be your bondservant,
А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.
28 even as the Son of Man came not to be served, but to serve, and to give his life as a ransom for many.”
Так само й Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!
29 As they went out from Jericho, a great multitude followed him.
Як вони ж з Єрихо́ну вихо́дили, за Ним ішов на́товп великий.
30 Behold, two blind men sitting by the road, when they heard that Yeshua was passing by, cried out, “Lord, have mercy on us, you son of David!”
І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
31 The multitude rebuked them, telling them that they should be quiet, but they cried out even more, “Lord, have mercy on us, you son of David!”
Наро́д же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: „Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!“
32 Yeshua stood still and called them, and asked, “What do you want me to do for you?”
Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: „Що́ хочете, щоб Я вам зробив?“
33 They told him, “Lord, that our eyes may be opened.”
Вони Йому кажуть: „Господи, — нехай нам розкриються очі!“
34 Yeshua, being moved with compassion, touched their eyes; and immediately their eyes received their sight, and they followed him.
І змилосе́рдивсь Ісус, доторкнувся до їхніх оче́й, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.
