Mark 10
1 Soon on His feet once more, He enters the district of Judaea and crosses the Jordan: again the people flock to Him, and ere long, as was usual with Him, He was teaching them once more.
І, вийшовши звідти, Він приходить у землю Юдейську, на той бік Йорда́ну. І знову зібралися ю́рби до Нього, і знов Він навчав їх, звича́єм Своїм.
2 Presently a party of Pharisees come to Him with the question--seeking to entrap Him, "May a man divorce his wife?"
І підійшли фарисеї й спитали, Його випробо́вуючи: „Чи дозволено чолові́кові дружи́ну свою відпустити?“
3 "What rule did Moses lay down for you?" He answered.
А Він відповів і сказав їм: „Що Мойсей заповів вам?“
4 "Moses," they said, "permitted a man to draw up a written notice of divorce, and to send his wife away."
Вони ж відказали: „Мойсей заповів написати листа розводо́вого, та й відпустити“.
5 "It was in consideration of your stubborn hearts," said Jesus, "that Moses enacted this law for you;
Ісус же промовив до них: „То за ваше жорстокосе́рдя він вам написав оцю заповідь.
6 but from the beginning of the creation the rule was, 'Male and female did God make them.
Бог же з поча́тку творіння „створив чоловіком і жінкою їх.
7 For this reason a man shall leave his father and his mother, and shall cling to his wife,
Покине тому́ чоловік свого ба́тька та матір,
8 and the two shall be one'; so that they are two no longer, but 'one.'
і стануть обо́є вони одним тілом“, — тим то немає вже двох, але́ одне тіло.
9 What, therefore, God has joined together let not man separate."
Тож, що Бог спарува́в, — люди́на нехай не розлу́чує!“
10 Indoors the disciples began questioning Jesus again on the same subject.
А вдома про це учні знов запитали Його.
11 He replied, "Whoever divorces his wife and marries another woman, commits adultery against the first wife;
І Він їм відказав: „Хто дружи́ну відпустить свою, та й одру́житься з іншою, той чинить пере́люб із нею.
12 and if a woman puts away her husband and marries another man, she commits adultery."
І коли дружи́на покине свого чоловіка, і вийде заміж за іншого, то чинить пере́люб вона“.
13 One day people were bringing young children to Jesus for Him to touch them, but the disciples interfered.
Тоді поприно́сили ді́ток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоря́ли.
14 Jesus, however, on seeing this, was moved to indignation, and said to them, "Let the little children come to me: do not hinder them; for to those who are childlike the Kingdom of God belongs.
А коли спостеріг це Ісус, то обу́рився, та й промовив до них: „Пустіть ді́ток до Ме́не прихо́дити, і не бороніть їм, — бо таких Царство Боже!
15 In solemn truth I tell you that no one who does not receive the Kingdom of God like a little child will by any possibility enter it."
Попра́вді кажу вам: Хто Божого Царства не при́йме, немов те дитя, той у нього не вві́йде“.
16 Then He took them in His arms and blessed them lovingly, one by one, laying His hands upon them.
І Він їх пригорну́в, і поблагословив, на них руки поклавши.
17 As He went out to resume His journey, there came a man running up to Him, who knelt at His feet and asked, "Good Rabbi, what am I to do in order to inherit the Life of the Ages?" (aiōnios g166)
І коли вирушав Він у путь, то швидко набли́зивсь один, упав перед Ним на коліна, і спитався Його: „Учителю Добрий, — що робити мені, щоб вічне життя вспадкува́ти?“ (aiōnios g166)
18 "Why do you call me good?" asked Jesus in reply; "there is no one truly good except One--that is, God.
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого.
19 You know the Commandments--'Do not murder;' 'Do not commit adultery;' 'Do not steal;' 'Do not lie in giving evidence;' 'Do not defraud;' 'Honour thy father and thy mother.'"
Знаєш заповіді: „Не вбивай, не чини пере́любу, не кради́, не свідкуй неправдиво“, не кривди́, „шануй свого ба́тька та матір“.
20 "Rabbi," he replied, "all these Commandments I have carefully obeyed from my youth."
А він відказав Йому: „Учителю, — це все виконав я ще зма́лку“.
21 Then Jesus looked at him and loved him, and said, "One thing is lacking in you: go, sell all you possess and give the proceeds to the poor, and you shall have riches in Heaven; and come and be a follower of mine."
Ісус же поглянув на нього з любов'ю, і промовив йому: „Одно́го бракує тобі: іди, розпро́дай, що маєш, та вбогим роздай, — і матимеш скарб ти на небі! Потому приходь та й іди вслід за Мною, узявши хреста“.
22 At these words his brow darkened, and he went away sad; for he was possessed of great wealth.
А він засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, — бо великі маєтки він мав!
23 Then looking round on His disciples Jesus said, "With how hard a struggle will the possessors of riches enter the Kingdom of God!"
І поглянув довко́ла Ісус, та й сказав Своїм учням: „Як тяжко отим, хто має бага́тство, увійти в Царство Боже!“
24 The disciples were amazed at His words. Jesus, however, said again, "Children, how hard a struggle is it for those who trust in riches to enter the Kingdom of God!
І учні жахнулись від слів Його. А Ісус знов у відповідь каже до них: „ Мої діти, як тяжко отим, хто наді́ю кладе на багатство, увійти в Царство Боже!
25 It is easier for a camel to go through the eye of a needle than for a rich man to enter the Kingdom of God."
Верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!“
26 They were astonished beyond measure, and said to one another, "Who then can be saved?"
А вони здивувалися дуже, і казали один до одно́го: „Хто ж тоді може спастися?“
27 Jesus looking on them said, "With men it is impossible, but not with God; for everything is possible with God."
Ісус же поглянув на них і промовив: „Неможливе це лю́дям, а не Богові. Бо „для Бога можливе все!“
28 "Remember," said Peter to Him, "that we forsook everything and have become your followers."
А Петро став казати Йому: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідо́м“.
29 "In solemn truth I tell you," replied Jesus, "that there is no one who has forsaken house or brothers or sisters, or mother or father, or children or lands, for my sake and for the sake of the Good News,
Ісус відказав: „Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сесте́р, або матір, чи ба́тька, або діти, чи поля́ ради Мене та ради Єва́нгелії,
31 But many who are now first will be last, and the last, first."
І багато-хто з перших стануть останніми, а останні — першими“.
32 They were still on the road going up to Jerusalem, and Jesus was walking ahead of them; they were full of wonder, and some, though they followed, did so with fear. Then, once more calling to Him the Twelve, He began to tell them what was about to happen to Him.
Були ж у дорозі вони, простуючи в Єрусали́м. А Ісус ішов попе́реду них, — аж дуже вони дивувались, а ті, що йшли вслід за Ним, боялись. І, взявши знов Дванадцятьо́х, почав їм розповідати, що́ з Ним статися має:
33 "See," He said, "we are going up to Jerusalem, where the Son of Man will be betrayed to the High Priests and the Scribes. They will condemn Him to death, and will hand Him over to the Gentiles;
„Оце в Єрусали́м ми йдемо́, і первосвященикам і книжникам ви́даний буде Син Лю́дський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 they will insult Him in cruel sport, spit on Him, scourge Him, and put Him to death; but on the third day He will rise to life again."
і насміхатися бу́дуть із Нього, і бу́дуть плювати на Нього, і будуть Його бичува́ти, і вб'ють, — але третього дня Він воскресне!“
35 Then James and John, the sons of Zabdi, came up to Him and said, "Rabbi, we wish you would grant us whatever request we make of you."
І підхо́дять до Нього Яків та Іван, сини Зеведе́єві, та й кажуть Йому: „Учителю, — ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що бу́демо просити Тебе“.
36 "What would you have me do for you?" He asked.
А Він їх поспитав: „Чого ж хочете, щоб Я вам зробив?“
37 "Allow us," they replied, "to sit one at your right hand and the other at your left hand, in your glory."
Вони ж відказали Йому: „Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи право́руч від Тебе один, і ліво́руч один“!
38 "You know not," said He, "what you are asking. Are you able to drink out of the cup from which I am to drink, or to be baptized with the baptism with which I am to be baptized?"
А Ісус відказав їм: „Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?“
39 "We are able," they replied. "Out of the cup," said Jesus, "from which I am to drink you shall drink, and with the baptism with which I am to be baptized you shall be baptized;
Вони відказали Йому: „Можемо“. А Ісус їм сказав: „Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 but as to sitting at my right hand or at my left, that is not mine to give: it will be for those for whom it is reserved."
А сидіти право́руч Мене та ліво́руч — не Моє це давати, а кому угото́вано“.
41 The other ten, hearing of it, were at first highly indignant with James and John.
Як почули ж це Де́сятеро, то обурились на Якова та на Івана.
42 Jesus, however, called them to Him and said to them, "You are aware how those who are deemed rulers among the Gentiles lord it over them, and their great men make them feel their authority;
А Ісус їх покликав, і промовив до них: „Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 but it is not to be so among you. No, whoever desires to be great among you must be your servant;
Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, — нехай буде він вам за слугу.
44 and whoever desires to be first among you must be the bondservant of all.
А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде всім за раба.
45 For the Son of Man also did not come to be waited upon, but to wait on others, and to give His life as the redemption-price for a multitude of people."
Бо Син Лю́дський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох“.
46 They came to Jericho; and as He was leaving that town--Himself and His disciples and a great crowd--Bartimaeus (the son of Timaeus), a blind beggar, was sitting by the way-side.
І приходять вони в Єрихо́н. А коли з Єрихо́ну вихо́див Він ра́зом із Своїми у́чнями й з бе́зліччю люду, сидів і просив при дорозі сліпий Вартиме́й, син Тиме́їв.
47 Hearing that it was Jesus the Nazarene, he began to cry out, "Son of David, Jesus, have pity on me."
І, прочувши, що то Ісус Назаряни́н, почав кликати та говорити: „Сину Давидів, Ісусе, — змилуйся надо мною!“
48 Many angrily told him to leave off shouting; but he only cried out all the louder, "Son of David, have pity on me."
І сварились на нього багато-хто, щоб мовча́в, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
49 Then Jesus stood still. "Call him," He said. So they called the blind man. "Cheer up," they said; "rise, he is calling you."
І спинився Ісус та й сказав: „Покличте його!“І кличуть сліпого та й кажуть йому: „Будь бадьо́рий, устань, — Він кличе тебе“.
50 The man flung away his outer garment, sprang to his feet, and came to Jesus.
А той скинув плаща свого, і скочив із місця, — і прибіг до Ісуса.
51 "What shall I do for you?" said Jesus. "Rabboni," replied the blind man, "let me recover my sight."
А Ісус відповів і сказав йому: „Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“Сліпий же Йому відказав: „Учителю, — нехай я прозрю́!“
52 "Go," said Jesus, "your faith has cured you." Instantly he regained his sight, and followed Him along the road.
Ісус же до нього промовив: „Іди, — твоя віра спасла тебе!“І той зараз прозрі́в, і пішов за Ісусом дорогою.
