Luke 9
1 Then calling the Twelve together He conferred on them power and authority over all the demons and to cure diseases;
Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.
2 and sent them out to proclaim the Kingdom of God and to cure the sick.
І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.
3 And He commanded them, "Take nothing for your journey; neither stick nor bag nor bread nor money; and do not have an extra under garment.
І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте.
4 Whatever house you enter, make that your home, and from it start afresh.
І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.
5 Wherever they refuse to receive you, as you leave that town shake off the very dust from your feet as a protest against them."
А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.
6 So they departed and visited village after village, spreading the Good News and performing cures everywhere.
Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди.
7 Now Herod the Tetrarch heard of all that was going on; and he was bewildered because of its being said by some that John had come back to life,
Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,
8 by others that Elijah had appeared, and by others that some one of the ancient Prophets had come back to life.
инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.
9 And Herod said, "John I have beheaded; but who is this, of whom I hear such reports?" And he sought for an opportunity of seeing Jesus.
І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.
10 The Apostles, on their return, related to Jesus all they had done. Then He took them and withdrew to a quiet retreat, to a town called Bethsaida.
І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда.
11 But the immense crowd, aware of this, followed Him; and receiving them kindly He proceeded to speak to them of the Kingdom of God, and those who needed to be restored to health, He cured.
Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.
12 Now when the day began to decline, the Twelve came to Him and said, "Send the people away, that they may go to the villages and farms round about and find lodging and a supply of food; because here we are in an uninhabited district."
День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці.
13 "You yourselves," He said, "must give them food." "We have nothing," they replied, "but five loaves and a couple of fish, unless indeed we were to go and buy provisions for all this host of people."
Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.
14 (For there were about 5,000 adult men.) But He said to His disciples, "Make them sit down in parties of about fifty each."
Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.
15 They did so, making them all, without exception, sit down.
І зробили так, і посадовили всіх.
16 Then He took the five loaves and the two fish, and looking up to Heaven He blessed them and broke them into portions which He gave to the disciples to distribute to the people.
Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.
17 So they ate and were fully satisfied, all of them; and what they had remaining over was gathered up, twelve baskets of fragments.
І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.
18 One day when He was praying by Himself the disciples were present; and He asked them, "Who do the people say that I am?"
І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?
19 "John the Baptist," they replied; "but others say Elijah; and others that some one of the ancient Prophets has come back to life."
Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.
20 "But you," He asked, "who do you say that I am?" "God's Anointed One," replied Peter.
Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.
21 And Jesus strictly forbad them to tell this to any one;
Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се,
22 and He said, "The Son of Man must suffer much cruelty, be rejected by the Elders and High Priests and Scribes, and be put to death, and on the third day be raised to life again."
глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.
23 And He said to all, "If any one is desirous of following me, let him ignore self and take up his cross day by day, and so be my follower.
Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною.
24 For whoever desires to save his life shall lose it, and whoever loses his life for my sake shall save it.
Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
25 Why, what benefit is it to a man to have gained the whole world, but to have lost or forfeited his own self.
Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?
26 For whoever shall have been ashamed of me and my teachings, of him the Son of Man will be ashamed when He comes in His own and the Father's glory and in that of the holy angels.
Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.
27 I tell you truly that there are some of those who stand here who will certainly not taste death till they have seen the Kingdom of God."
Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.
28 It was about eight days after this that Jesus, taking with Him Peter, John, and James, went up the mountain to pray.
Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.
29 And while He was praying the appearance of His face underwent a change, and His clothing became white and radiant.
І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.
30 And suddenly there were two men conversing with Him, who were Moses and Elijah.
І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;
31 They came in glory, and kept speaking about His death, which He was so soon to undergo in Jerusalem.
вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.
32 Now Peter and the others were weighed down with sleep; but, keeping themselves awake all through, they saw His glory, and the two men standing with Him.
Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.
33 And when they were preparing to depart from Him, Peter said to Jesus, "Rabbi, we are thankful to you that we are here. Let us put up three tents--one for you, one for Moses, and one for Elijah." He did not know what he was saying.
І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.
34 But while he was thus speaking, there came a cloud which spread over them; and they were awe-struck when they had entered into the cloud.
Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.
35 Then there came a voice from within the cloud: "This is My Son, My Chosen One: listen to Him."
І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.
36 After this voice had spoken, Jesus was found alone. They kept it to themselves, and said not a word to any one at that time about what they had seen.
А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили.
37 On the following day, when they were come down from the mountain, a great crowd came to meet Him;
Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38 and a man from the crowd called out, "Rabbi, I beg you to pity my son, for he is my only child.
І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.
39 At times a spirit seizes him and he suddenly cries out. It convulses him, and makes him foam at the mouth, and does not leave him till it has well-nigh covered him with bruises.
І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.
40 I entreated your disciples to expel the spirit, but they could not."
І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.
41 "O unbelieving and perverse generation!" replied Jesus; "how long shall I be with you and bear with you? Bring your son here to me."
І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.
42 Now while the youth was coming, the spirit dashed him to the ground and cruelly convulsed him. But Jesus rebuked the foul spirit, and cured the youth and gave him back to his father.
Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.
43 And all were awe-struck at the mighty power of God. And while every one was expressing wonder at all that He was doing, He said to his disciples,
З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:
44 "As for you, store these my sayings in your memory; for, before long, the Son of Man will be betrayed into the hands of men."
Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.
45 But they did not understand His meaning: it was veiled from them that they might not perceive it, and they were afraid to ask Him about it.
Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.
46 Now there arose a dispute among them, which of them was to be the greatest.
Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.
47 And Jesus, knowing the reasoning that was in their hearts, took a young child and made him stand by His side
Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,
48 and said to them, "Whoever for my sake receives this little child, receives me; and whoever receives me, receives Him who sent me. For the lowliest among you all--he is the greatest."
і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.
49 "Rabbi," replied John, "we have seen a man making use of your name to expel demons; and we forbad him, because he does not come with us."
І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.
50 "Do not forbid him," said Jesus, "for he who is not against you is on your side."
І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.
51 Now when the time drew near for Him to be received up again into Heaven, He proceeded with fixed purpose towards Jerusalem, and sent messengers before Him.
І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,
52 They went and entered a village of the Samaritans to make ready for Him.
і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.
53 But the people there would not receive Him, because He was evidently going to Jerusalem.
І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.
54 When the disciples James and John saw this, they said, "Master, do you wish us to order fire to come down from Heaven and consume them?"
Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?
55 But He turned and rebuked them.
Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.
56 And they went to another village.
Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.
57 And, as they proceeded on their way, a man came to Him and said, "I will follow you wherever you go."
Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.
58 "The foxes have holes," said Jesus, "and the birds of the air have nests; but the Son of Man has nowhere to lay His head."
І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.
59 "Follow me," He said to another. "Master," the man replied, "allow me first to go and bury my father."
Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого.
60 "Leave the dead," Jesus rejoined, "to bury their own dead; but you must go and announce far and wide the coming of the Kingdom of God."
Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже:
61 "Master," said yet another, "I will follow you; but allow me first to go and say good-bye to my friends at home."
Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.
62 Jesus answered him, "No one who has put his hand to the plough, and then looks behind him, is fit for the Kingdom of God.
Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.
