Psalms 2
1 Why do the heathen rage, and the people imagine a vain thing?
Чому бентежаться народи і племена задумують марне?
2 The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his anointed, [saying],
Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.
3 Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.
«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»
4 He that sitteth in the heavens shall laugh: the LORD shall have them in derision.
Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.
5 Then shall he speak to them in his wrath, and trouble them in his sore displeasure.
Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:
6 Yet have I set my king upon my holy hill of Zion.
«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».
7 I will declare the decree: the LORD hath said to me, Thou [art] my Son; this day have I begotten thee.
Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.
8 Ask of me, and I will give [thee] the heathen [for] thy inheritance, and the uttermost parts of the earth [for] thy possession.
Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.
9 Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter's vessel.
Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».
10 Be wise now therefore, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.
Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!
11 Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.
Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.
12 Kiss the Son, lest he be angry, and ye perish [from] the way, when his wrath is kindled but a little. Blessed [are] all they that put their trust in him.
Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!
