1 Corinthians 4
1 Let a man so account of us, as of the ministers of Christ, and stewards of the mysteries of God.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
2 Moreover, it is required in stewards that a man be found faithful.
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.
3 But with me it is a very small thing that I should be judged by you, or by man's judgment: yes, I judge not my own self.
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
4 For I know nothing against myself; yet am I not hereby justified: but he that judgeth me is the Lord.
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
5 Therefore judge nothing before the time, until the Lord shall come, who will both bring to light the hidden things of darkness, and will make manifest the counsels of the hearts: and then shall every man have praise from God.
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
6 And these things, brethren, I have in a figure transferred to myself, and [to] Apollos, for your sakes; that ye may learn in us not to think [of men] above that which is written, that no one of you on account of one, may be puffed up against another.
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
7 For who maketh thee to differ [from another]? and what hast thou that thou didst not receive? now if thou didst receive [it], why dost thou glory, as if thou hadst not received [it]?
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?
8 Now ye are full, now ye are rich, ye have reigned as kings without us: and I wish ye did reign, that we also might reign with you.
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
9 For I think that God hath set forth us the apostles last, as it were appointed to death: for we are made a spectacle to the world, and to angels, and to men.
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.
10 We [are] fools for Christ's sake, but ye [are] wise in Christ; we [are] weak, but ye [are] strong; ye [are] honorable, but we [are] despised.
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
11 Even to this present hour we both hunger, and thirst, and are naked, and are buffeted, and have no certain dwelling-place;
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
12 And labor, working with our own hands. Being reviled, we bless; being persecuted, we suffer it;
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
13 Being defamed, we entreat: we are made as the filth of the world, the offscouring of all things to this day.
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
14 I write not these things to shame you, but as my beloved sons I warn [you].
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
15 For though ye have ten thousand instructors in Christ, yet [have ye] not many fathers: for in Christ Jesus I have begotten you through the gospel.
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
16 Wherefore I beseech you, be ye followers of me.
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!
17 For this cause have I sent to you Timothy, who is my beloved son, and faithful in the Lord, who will bring you into remembrance of my ways which are in Christ, as I teach every where in every church.
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
18 Now some are puffed up, as though I would not come to you.
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
19 But I will come to you shortly, if the Lord will, and will know, not the speech of them who are puffed up, but the power.
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
20 For the kingdom of God [is] not in word, but in power.
Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
21 What will ye? shall I come to you with a rod, or in love, and [in] the spirit of meekness?
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?
