Acts 26
1 So Agrippa said to Paul, “You may speak for yourself.” Then Paul stretched out his hand and made his defense.
Агриппа промовив до Павла: ―Тобі можна висловитись на свій захист. Павло підняв руку й почав захищатися:
2 “I regard myself as happy, King Agrippa, to make my case before you today against all the accusations of the Jews;
―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
3 especially, because you are an expert in all the Jewish customs and questions. So I ask you to hear me patiently.
Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
4 Truly, all the Jews know how I lived from my youth in my own nation and at Jerusalem.
Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
5 They knew me from the beginning and they should admit that I lived as a Pharisee, the strictest party of our religion.
Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
6 Now I stand here to be judged because of my certain hope in the promise made by God to our fathers.
І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
7 For this is the promise that our twelve tribes sought to receive as they earnestly worshiped God night and day. It is for this certain hope, King Agrippa, that the Jews accuse me.
до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи [Богові] вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
8 Why should any of you think it is unbelievable that God raises the dead?
Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
9 Now indeed, I myself thought that I should do many things against the name of Jesus of Nazareth.
Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
10 I did these in Jerusalem. I locked up many of the saints in prison by the authority I received from the chief priests, and when they were killed, I cast my vote against them.
Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
11 I punished them many times in all the synagogues and I tried to force them to blaspheme. I was furiously enraged against them and I persecuted them even to foreign cities.
І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
12 While I was doing this, I went to Damascus with authority and orders from the chief priests;
Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
13 and on the way there, at midday, King, I saw a light from heaven that was brighter than the sun and it shone around both me and the men who were traveling with me.
Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
14 When we all fell to the ground, I heard a voice speaking to me that said in the Hebrew language, 'Saul, Saul, why do you persecute me? It is hard for you to kick a goad.'
Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».
15 Then I said, 'Who are you, Lord?' The Lord replied, 'I am Jesus whom you persecute.
Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?» Господь відповів: «Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!
16 Now get up and stand on your feet; because for this purpose I appeared to you, to appoint you to be a servant and a witness concerning the things that you know about me now and the things that I will show to you later;
Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.
17 and I will rescue you from the people and from the Gentiles to whom I am sending you,
Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,
18 to open their eyes and to turn them from darkness to light and from the power of Satan to God, so that they may receive from God the forgiveness of sins and the inheritance that I give to them who are sanctified by faith in me.'
щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».
19 Therefore, King Agrippa, I did not disobey the heavenly vision;
Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20 but, to those in Damascus first, and then at Jerusalem, and throughout all the country of Judea, and also to the Gentiles, I gave them the message that that they should repent and turn to God, doing deeds worthy of repentance.
а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, [потім] в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
21 For this cause the Jews arrested me in the temple and tried to kill me.
Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
22 God has helped me until now, so I stand and testify to the common people and to the great ones about nothing more than what the prophets and Moses said would happen—
Але, отримавши допомогу від Бога, я стою [тут] донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
23 that Christ must suffer and that by being the first to rise from the dead, he would proclaim light to our own people and to the Gentiles.”
Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло [Своєму] народові та язичникам.
24 As Paul completed his defense, Festus said with a loud voice, “Paul, you are insane; your great learning makes you insane.”
Коли він так захищався, Фест голосно промовив: ―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
25 But Paul said, “I am not insane, most excellent Festus, but what I am declaring is true and rational.
Павло відповів: ―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
26 For the king knows about these things; and so, I speak freely to him, for I am persuaded that none of this is hidden from him; for this has not been done in a corner.
Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
27 Do you believe the prophets, King Agrippa? I know that you believe.”
Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
28 Agrippa said to Paul, “In a short time would you persuade me and make me a Christian?”
Тоді Агриппа сказав Павлові: ―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
29 Paul said, “I pray to God, that whether in a short or long time, not you only, but also all that hear me today, would be like me, but without these prison chains.”
Павло відповів: ―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
30 Then the king stood up, and the governor, and Bernice also, and those who were sitting with them;
Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
31 when they left the hall, they talked to one another and said, “This man does nothing worthy of death or of bonds.”
Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
32 Agrippa said to Festus, “This man could have been freed if he had not appealed to Caesar.”
Агриппа сказав Фестові: ―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.
