Psalms 44
1 To the Chief Musician. For the Sons of Korah. An Instructive Psalm. O God! with our own ears, have we heard, Our fathers, have recounted to us, —The work thou didst work, In their day, In the days of aforetime:
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псало́м навча́льний. Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки́ нам оповіда́ли: велике Ти ді́ло вчинив за їхніх днів, за днів старода́вніх:
2 Thou thyself, with thine own hand—Didst dispossess, nations, and didst plant them, Didst break peoples in pieces, and didst spread them out:
Ти вигнав пога́нів Своєю рукою, а їх осади́в, понищив народи, а їх Ти поши́рив!
3 For, not by their own sword, gat they possession of the land, Nor did, their own arm, win victory for them, —But thine own right hand, and thine own arm, and the light of thy face, Because thou hadst accepted them.
Не мече́м бо своїм вони землю посі́ли, і їхнє раме́но їм не помогло́, — а прави́ця Твоя та раме́но Твоє, та Світло обличчя Твого́, бо Ти їх уподо́бав!
4 Thou thyself, art my king, O God, Command thou the victories of Jacob.
Ти Сам — Цар мій, о Боже, звели ж про спасі́ння для Якова:
5 By thee, will we thrust at, our adversaries, In thy Name, will we tread down our assailants;
Тобою поб'ємо своїх ворогів, Ім'я́м Твоїм будемо топта́ти повсталих на нас,
6 For, not in my bow, will I trust, Nor shall, my sword, give me victory;
бо я буду наді́ятися не на лу́ка свого́, і мій меч не поможе мені,
7 For thou hast saved us from our adversaries, And, them who hated us, hast thou put to shame.
але Ти нас спасеш від противників наших, і наших нена́висників засоро́миш!
8 In God, have we boasted all the day, And, thy Name—unto times age-abiding, will we praise. (Selah)
Ми хва́лимось Богом щодня́, і пові́ки Ім'я́ Твоє сла́вимо, (Се́ла)
9 But nay thou hast rejected, and confounded us, And wilt not go forth with our hosts;
та однак Ти покинув і нас засоро́мив, і вже не вихо́диш із нашими ві́йськами:
10 Thou sufferest us to turn back from the adversary, And, they who hate us, have plundered at will:
Ти вчинив, що від ворога ми оберну́лись назад, а наші нена́висники грабува́ли собі наш маєток.
11 Thou dost give us up like sheep to be devoured, And, amongst the nations, hast thou scattered us.
Ти віддав нас на по́їд, немов тих ове́чок, і нас розпоро́шив посеред наро́дів,
12 Thou dost sell thy people for, no-value, And hast not made increase by their price.
Ти за бе́зцін продав Свій наро́д, і ціни́ йому не побільши́в!
13 Thou dost make us, A reproach to our neighbours, A mockery and a derision to them who are round about us:
Ти нас нашим сусідам віддав на знева́гу, на нару́гу та по́сміх для наших око́лиць,
14 Thou dost make us, A by-word among the nations, —A shaking of the head among the peoples.
Ти нас учинив за прислі́в'я пога́нам, і головою хита́ють наро́ди на нас.
15 All the day, is my confusion before me, And, the shame of my face, hath covered me:
Передо мною щоденно безче́стя моє, і сором вкриває обличчя моє, —
16 At the voice of him who reproacheth and revileth, At the face of the foe and avenger.
через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й ме́сника.
17 All this, hath come upon us, Yet had we not forgotten thee, Neither had we dealt falsely with thy covenant;
Прийшло було все це на нас, та ми не забу́ли про Тебе, й заповіту Твого не пору́шили,
18 Our heart had not drawn back, Nor had our goings swerved from thy path;
не вступи́лось назад наше серце, і не відхили́вся наш крок від Твоєї доро́ги!
19 That thou shouldst have crushed us down in the place of wild dogs, And covered us over with a deadly shadow.
Хоч у місце шака́лів Ти ви́пхнув був нас, і прикрив був нас сме́ртною тінню, —
20 If we had forgotten the Name of our God, And had spread forth our hands unto the GOD of the foreigner,
чи й тоді ми забули Ім'я́ Бога нашого, і руки свої простягну́ли до Бога чужого?
21 Would not, God, have searched into this, Seeing that, he, knoweth the secrets of the heart?
Таж про те Бог дові́дається, бо Він знає тає́мності серця, —
22 Surely, for thy sake, have we been slain all the day, We have been accounted as sheep for slaughter.
що нас побива́ють за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жерто́вних.
23 Awake thou! wherefore shouldst thou sleep, O Lord? Bestir thee! do not reject us altogether!
Прокинься ж, — для чо́го Ти, Господи, спиш? Пробуди́ся, — не кидай наза́вжди!
24 Wherefore shouldst thou hide, thy face? Shouldst forget our humiliation and our oppression?
Для чо́го обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісно́ту?
25 For our soul, sinketh down to the dust, Our body, cleaveth to the earth.
Бо душа наша зни́жилася аж до по́роху, а живіт наш приліг до землі.
26 Arise to our help, And ransom us, because of thine own lovingkindness.
Устань же, о По́моче наша, і ви́купи нас через милість Свою!
