Proverbs 1
1 The proverbs of Solomon, son of David, King of Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 For the knowledge of wisdom and correction, for discerning the sayings of intelligence;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 For receiving the correction of prudence, righteousness and justice, and equity;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 For giving To the simple shrewdness, To the young man, knowledge and discretion.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 A wise man, will hear, and will increase learning, and a, discreet man, wise counsels, will acquire,
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 By gaining discernment of proverb, and satire, the words of the wise, and their dark sayings.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The reverence of Yahweh, is the beginning of knowledge, Wisdom and correction, the foolish have despised.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Hear, my son, the correction of thy father, and do not reject the instruction of thy mother;
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 For, a wreath of beauty, shall they be to thy head, and chains of ornament, to thy neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners entice thee, do not consent.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they say—Come with us, —Let us lie in wait for blood, Let us watch in secret for him who is needlessly innocent;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 Let us engulf them, like hades, alive, While in health, like them who are going down to the pit; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 All costly substance, shall we find, We shall fill our houses with spoil;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Thy lot, shalt thou cast into our midst, One purse, shall there be, for us all.
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son, do not walk in the way with them, Withhold thy foot from their path.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For, their feet, to mischief, do run, and haste to the shedding of blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Surely, in vain, is spread the net, in the sight of aught that hath wings!
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Yet, they, for their own blood, lie in wait, They watch in secret for their own life.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Such are the ways of every one that graspeth with greed, The life of the owners thereof, it taketh away!
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom, in the open place, soundeth forth, in the broadways, she raiseth her voice;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 At the head of bustling streets, she crieth aloud, —at the openings of the gates in the city—her sayings, she doth utter: —
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 How long, ye simple ones, will ye love simplicity? and, scoffers, in scoffing, delight them? and, dullards, hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Will ye turn, at my reproof? Lo! I will pour out to you my spirit, I will make known my words to you.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Because I called, and ye refused, I stretched out my hand, and no one regarded;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 But ye dismissed all my counsel, and, to my rebuke, would not yield,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 I also, at your calamity, will laugh, I will mock, when cometh your dread;
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When cometh as a crashing your dread, and, your calamity, as a storm-wind, overtaketh, when there come upon you, distress and anguish.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Then, will they call me, but I will not answer, they will seek me diligently, but shall not find me.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Because they hated knowledge, and, the reverence of Yahweh, did not choose;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 Consented not to my counsel, disdained all my rebuke,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therefore shall they eat of the fruit of their own way, and, with their own counsels, be filled.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 For, the turning away of the simple, will slay them, —and, the carelessness of dullards, will destroy them.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Whereas, he that hearkeneth unto me, shall dwell safely, and be at rest, without dread of misfortune.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
