John 5
1 Sometime after this there was a Jewish Festival; and Jesus went up to Jerusalem.
Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим.
2 There is in Jerusalem, near the sheep-gate, a bath with five colonnades around it. It is called in Hebrew ‘Bethesda.’
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками.
3 In these colonnades a large number of sick people were lying – blind, lame, and crippled.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
5 One man who was there had been crippled for thirty-eight years.
Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї.
6 Jesus saw the man lying there, and, finding that he had been in this state a long time, said to him, “Do you wish to be cured?”
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
7 “I have no one, Sir,” the sick man answered, “to put me into the bath when there is a troubling of the water, and, while I am getting to it, someone else steps down before me.”
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
8 “Stand up,” said Jesus, “take up your mat, and walk.”
Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи!
9 The man was cured immediately, and took up his mat and began walking.
зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
10 Now it was the Sabbath. So the religious authorities said to the man who had been cured, “This is the Sabbath; you must not carry your mat.”
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
11 “The man who cured me,” he answered, “said to me ‘Take up your mat and walk.’”
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи.
12 “Who was it,” they asked, “that said to you ‘Take up your mat and walk’?”
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи?
13 But the man who had been restored did not know who it was; for Jesus had moved away, because there was a crowd there.
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому.
14 Afterward Jesus found the man in the Temple Courts, and said to him, “You are cured now; do not sin again, or something worse may happen to you.”
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
15 The man went away, and told the authorities that it was Jesus who had cured him.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
16 And that was why they began to persecute Jesus – because he did things of this kind on the Sabbath.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
17 But Jesus replied, “My Father works to this very hour, and I work also.”
Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю.
18 This made the authorities all the more eager to kill him, because not only was he doing away with the Sabbath, but he actually called God his own Father – putting himself on an equality with God.
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
19 So Jesus made this further reply, “In truth I tell you, the Son can do nothing of himself; he does only what he sees the Father doing; whatever the Father does, the Son does also.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
20 For the Father loves his Son, and shows him everything that he is doing; and he will show him still greater things – so that you will be filled with wonder.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
21 For, just as the Father raises the dead and gives them life, so also the Son gives life to whom he pleases.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе.
22 The Father himself does not judge any one, but has entrusted the work of judging entirely to his Son,
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
23 so that everyone may honor the Son, just as they honor the Father. The person who does not honour the Son fails to honour the Father who sent him.
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
24 In truth I tell you that the person who listens to my message and believes him who sent me, has eternal life, and does not come under condemnation, but has already passed out of death into life. (aiōnios g166)
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. (aiōnios g166)
25 In truth I tell you that a time is coming, indeed it is already here, when the dead will listen to the voice of the Son of God, and when those who listen will live.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
26 For, just as the Father has inherent life within him, so also he has granted to the Son to have inherent life within him;
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
27 and, because he is Son of Man, he has also given him authority to act as judge.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
28 Do not wonder at this; for the time is coming when all who are in their graves will hear his voice,
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
29 and will come out – those who have done good rising to life, and those who have lived evil lives rising for condemnation.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
30 I can do nothing of myself; I judge as I am taught; and the judgment that I give is just, because my aim is not to do my own will, but the will of him who sent me.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
31 “If I bear testimony to myself, my testimony is not trustworthy;
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
32 it is another who bears testimony to me, and I know that the testimony which he bears to me is trustworthy.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
33 You have yourselves sent to John, and he has testified to the truth.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді.
34 But the testimony which I receive is not from people; I am saying this for your salvation.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
35 He was the Lamp that was burning and shining, and you were ready to rejoice, for a time, in his light.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину сьвітлом його.
36 But the testimony which I have is of greater weight than John’s; for the work that the Father has given me to carry out – the work that I am doing – is in itself proof that the Father has sent me as his messenger.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
37 The Father who has sent me has himself borne testimony to me. You have neither listened to his voice, not seen his form;
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
38 and you have not taken his message home to your hearts, because you do not believe him whom he sent as his messenger.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
39 You search the scriptures, because you think that you find in them immortal life; and, though it is those scriptures that bear testimony to me, (aiōnios g166)
Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. (aiōnios g166)
40 you refuse to come to me to have life.
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
41 “I do not receive honor from people,
Чести від людей не приймаю.
42 but I know this of you, that you have not the love of God in your hearts.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
43 I have come in my Father’s name, and you do not receive me; if another comes in his own name, you will receive him.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
44 How can you believe in me, when you receive honor from one another and do not desire the honor which comes from the only God?
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
45 Do not think that I will accuse you to the Father; your accuser is Moses, on whom you have been resting your hopes.
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
46 For, had you believed Moses, you would have believed me, for it was of me that Moses wrote;
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.
47 but, if you do not believe his writings, how will you believe my teaching?”
Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?
