Psalms 102
1 “A prayer of the afflicted, when in deep distress he poureth out his complaint before the Lord.” Hear my prayer, O LORD! And let my cry come unto thee!
Молитва страдника, коли він знемагає й виливає перед Господом свій жаль. Господи, почуй мою молитву, і нехай дійде до Тебе мій зойк.
2 Hide not thy face from me in the day of my trouble; Incline thine ear to me when I call! Answer me speedily!
Не ховай від мене Твого обличчя у день, коли мені тісно, нахили до мене вухо Твоє. Того дня, коли я кличу, дай мені відповідь негайно.
3 For my life is consumed like smoke, And my bones burn like a brand.
Бо дні мої щезли, мов дим, і кості мої обгоріли, наче купа золи.
4 My heart is smitten and withered like grass; Yea, I forget to eat my bread.
Немов витоптана трава, висохло серце моє, так що я забуваю їсти свій хліб.
5 By reason of my sighing, my bones cleave to my skin;
Від голосу мого зітхання прилипли кості мої до тіла.
6 I am like the pelican of the wilderness; I am like an owl amid ruins.
Я уподібнився до сича в пустелі, став немов пугач на руїнах.
7 I am sleepless; I am like a solitary bird upon the house-top.
Не сплю, став наче птах, що самотньо [сидить] на даху.
8 All the day long my enemies reproach me; They who rage against me curse by me.
Щодня вороги мої ганьблять мене, неславлять мене, промовляють ім’я моє, як прокляття.
9 For I eat ashes like bread, And mingle my drink with tears.
Я їм попіл замість хліба й питво моє зі сльозами змішую
10 On account of thine indignation and thy wrath; For thou hast lifted me up and cast me down!
через гнів Твій і лють, бо Ти підняв мене й кинув додолу.
11 My life is like a declining shadow, And I wither like grass.
Дні мої – немов нахилена тінь, я сохну, наче трава.
12 But thou, O LORD! endurest for ever, And thy name from generation to generation!
А Ти, Господи, житимеш повіки, і пам’ять про Тебе – із роду в рід.
13 Thou wilt arise and have pity upon Zion, For the time to favor her, yea, the set time, is come.
Ти встанеш, змилуєшся над Сіоном, бо настав час помилувати його, бо прийшла пора.
14 For thy servants take pleasure in her stones; Yea, they have a regard for her dust.
Адже слуги Твої уподобали [навіть] каміння його, і милим став для них його пил.
15 Then shall the nations fear the name of Jehovah, And all the kings of the earth thy glory.
Тоді будуть боятися народи імені Господа, і всі царі землі – слави Твоєї.
16 For Jehovah will build up Zion; He will appear in his glory.
Бо відбудує Господь Сіон, з’явиться Він у славі Своїй.
17 He will regard the prayer of the destitute, And not despise their supplication.
Зглянеться на молитву нужденних і не знехтує благаннями їхніми.
18 This shall be written for the generation to come, That the people to be born may praise Jehovah.
Нехай записано це буде для прийдешнього покоління, і народ майбутнього прославлятиме Господа.
19 For he looketh down from his holy height, From heaven doth he cast his eye upon the earth,
Бо Він поглянув із висот святині Своєї, Господь із небес подивився на землю,
20 To listen to the sighs of the prisoner. To release those that are doomed to death;
щоб почути стогони в’язня й звільнити приречених на смерть,
21 That they may declare the name of Jehovah in Zion, And his praise in Jerusalem,
щоб сповістити на Сіоні ім’я Господа й хвалу Його – в Єрусалимі,
22 When the nations are assembled together, And the kingdoms to serve Jehovah.
коли зберуться народи й царства разом, щоб служити Господеві.
23 He hath weakened my strength on the way, He hath shortened my days.
Він виснажив силу мою в дорозі, скоротив мої дні.
24 I say, O my God! take me not away in the midst of my days! Thy years endure through all generations.
Я сказав: «Боже мій, не забирай мене в середині днів моїх, Той, Чиї роки – із роду в рід.
25 Of old hast thou laid the foundations of the earth, And the heavens are the work of thy hands;
На початку Ти заклав основи землі, і небеса – діяння рук Твоїх.
26 They shall perish, but thou shalt endure; Yea, all of them shall wax old like a garment; As a vesture shalt thou change them, And they shall be changed;
Вони згинуть, а Ти існуватимеш завжди; усі вони, як одяг, зносяться, і Ти поміняєш їх, немов [старі] шати, і вони зміняться.
27 But thou art the same, And thy years have no end.
Але Ти – Той самий, і роки Твої нескінченні.
28 The children of thy servants shall dwell securely, And their posterity shall be established before thee.
Сини рабів Твоїх житимуть, і нащадки їхні міцно стоятимуть перед Твоїм обличчям».
