Luke 1
1 Inasmuch as many have undertaken to arrange a narrative of those things which are fully believed among us,
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
2 even as they were delivered to us by those who were eye-witnesses from the beginning and became ministers of the word,
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
3 it seemed good to me also, having accurately traced up all things from the first, to write to thee a connected account, most excellent Theophilus,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
4 that thou mightst know the exact truth with regard to those things in which thou wast instructed.
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
5 There was in the days of Herod, king of Judaea, a certain priest named Zachariah, of the course of Abijah; and he had a wife of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
6 And they were both righteous in the sight of God, walking in all the commandments and ordinances of the Lord blameless.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
7 And they had no child, because Elizabeth was barren, and they were both far advanced in years.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
8 And it came to pass, that, while he was serving as priest before God in the order of his course,
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
9 according to the custom of the priesthood the lot fell to him to go into the temple of the Lord and burn the incense.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
10 And the whole multitude of the people was praying without at the time of the incense.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
11 And there appeared to him an angel of the Lord, standing on the right of the altar of incense.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
12 And Zachariah was troubled at the sight, and fear fell upon him.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
13 But the angel said to him, Fear not, Zachariah; for thy prayer was heard, and thy wife Elizabeth shall bear thee a son; and thou shalt call his name John.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
14 And thou wilt have joy and gladness, and many will rejoice for his birth.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
15 For he will be great in the sight of the Lord; and will drink neither wine nor strong drink; and he will be filled with the Holy Spirit from his very birth.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
16 And many of the sons of Israel will he turn to the Lord their God.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
17 And he will go before his face in the spirit and power of Elijah, to turn the hearts of fathers to children, and the disobedient to the wisdom of the righteous, to make ready for the Lord a prepared people.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
18 And Zachariah said to the angel, Whereby shall I know this? for I am an old man, and my wife is far advanced in years.
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
19 And the angel answering said to him, I am Gabriel, who stand in the presence of God; and I was sent to speak to thee, and to tell thee these glad tidings.
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
20 And lo! thou shalt be silent, and not able to speak, until the day when these things shall come to pass, because thou didst not believe my words, which will be fulfilled in their season.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
21 And the people were looking for Zachariah, and wondering that he remained so long in the temple.
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
22 And on coming out, he was not able to speak to them; and they perceived that he had seen a vision in the temple; and he was beckoning to them, and remained speechless.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
23 And it came to pass, when the days of his ministration were completed, that he returned to his house.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
24 And after those days his wife Elizabeth conceived, and hid herself five months, saying,
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Thus hath the Lord dealt with me in the days wherein he looked on me to take away my reproach among men.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
26 And in her sixth month the angel Gabriel was sent from God to a city of Galilee, called Nazareth,
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
27 to a virgin betrothed to a man whose name was Joseph, of the house of David; and the virgin's name was Mary.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
28 And the angel came in to her and said, Hail, thou that art highly favored! the Lord is with thee.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
29 And she was troubled at the words, and was considering what this salutation could mean.
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
30 And the angel said to her, Fear not, Mary; for thou hast found favor with God.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
31 And lo! thou shalt conceive in thy womb, and hear a son, and shalt call his name Jesus.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
32 He shall be great, and shall be called the Son of the Most High; and the Lord God will give to him the throne of David his father;
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
33 and he shall reign over the house of Jacob for ever; and of his kingdom there shall be no end. (aiōn g165)
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“. (aiōn g165)
34 Then said Mary to the angel, How shall this be, since I know not a man?
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
35 And the angel answering said to her, The Holy Spirit will come upon thee, and the power of the Most High will overshadow thee; wherefore the holy one that is to be born will be called the Son of God.
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
36 And lo! Elizabeth, thy kinswoman, she also hath conceived a son in her old age; and this is the sixth month with her who is called barren.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 For nothing will be impossible with God.
Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“
38 And Mary said, Lo, the handmaid of the Lord! May it be to me according to thy word. And the angel departed from her.
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“І відійшов а́нгол від неї.
39 And Mary arose and went in those days into the hill-country with haste, into a city of Judah.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
40 And she entered the house of Zachariah, and saluted Elizabeth.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
41 And it came to pass, when Elizabeth heard the salutation of Mary, that the babe leaped in her womb; and Elizabeth was filled with the Holy Spirit,
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
42 and cried out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women; and blessed is the fruit of thy womb!
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
43 And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
44 For lo! as soon as the voice of thy salutation came to my ears, the babe leaped in my womb in exultation.
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
45 And blessed is she who hath believed that there will be an accomplishment of those things which were told her from the Lord.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
46 And Mary said, My soul magnifieth the Lord,
А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,
47 and my spirit hath exulted in God my Saviour;
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
48 for he hath looked upon the low estate of his handmaiden. For lo! from this time all generations will call me blessed;
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
49 for the Mighty One hath done great things for me; and holy is his name;
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
50 and his mercy is from generation to generation on them that fear him.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
51 He hath wrought mightily with his arm; he hath scattered the proud in the device of their heart.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
52 He hath cast down princes from thrones, and exalted men of low degree.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
53 The hungry he hath filled with good things, and the rich he hath sent away empty.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
54 He hath given help to Israel his servant, in remembrance of his mercy
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“ (aiōn g165)
56 And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
57 Now Elizabeth's full time came that she should be delivered; and she brought forth a son.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 And her neighbors and her kinsfolk heard that the Lord had showed great mercy toward her; and they rejoiced with her.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 And it came to pass that on the eighth day they came to circumcise the child; and they were about to call him Zachariah, after the name of his father.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 And his mother answering said, Not so; but he shall be called John.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 And they said to her, There is no one of thy kindred that is called by this name.
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 And they made signs to his father, how he would have him named.
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 And he asked for a writing-tablet, and wrote, saying, His name is John. And they all marveled.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 And his mouth was opened immediately, and his tongue was loosed; and he spoke, blessing God.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 And fear came on all that dwelt around them; and all these things were talked of throughout the whole of the hill-country of Judaea.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 And all that heard them laid them up in their hearts, saying, What then will this child be? For the hand of the Lord was with him.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“І Господня рука була з нею.
67 And Zachariah his father was filled with the Holy Spirit, and prophesied, saying,
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 Blessed be the Lord, the God of Israel! for he hath visited and redeemed his people,
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 and hath raised up a horn of salvation for us in the house of David his servant, —
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх, (aiōn g165)
71 salvation from our enemies, and from the hand of all that hate us,
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 to accomplish his mercy toward our fathers, and to remember his holy covenant,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 the oath which he swore to Abraham our father,
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 to grant to us, that being delivered from the hand of our enemies, we might worship him without fear,
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 in holiness and righteousness before him, all our days.
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 And thou, child, shalt be called a prophet of the Most High; for thou shalt go in advance before the face of the Lord to prepare his ways,
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 to give knowledge of salvation to his people in the remission of their sins
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 through the tender mercy of our God, whereby the day-spring from on high hath visited us,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 to give light to those sitting in darkness and the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 And the child grew, and waxed strong in spirit; and was in the deserts till the day of his manifestation to Israel.
А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.
