Psalms 44
1 TO THE OVERSEER. AN INSTRUCTION OF THE SONS OF KORAH. O God, we have heard with our ears, Our fathers have recounted to us, The work You worked in their days, In the days of old.
Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.
2 You, [with] Your hand, have dispossessed nations. And You plant them. You afflict peoples, and send them away.
Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.
3 For they did not possess the land by their sword, And their arm did not give salvation to them, But Your right hand, and Your arm, And the light of Your countenance, Because You had accepted them.
Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.
4 You [are] He, my King, O God, Command the deliverances of Jacob.
Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!
5 By You we push our adversaries, By Your Name we tread down our withstanders,
З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.
6 For I do not trust in my bow, And my sword does not save me.
Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.
7 For You have saved us from our adversaries, And You have put to shame those hating us.
Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.
8 In God we have boasted all the day, And we thank Your Name for all time. (Selah)
Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)
9 In anger You have cast off and cause us to blush, And do not go forth with our hosts.
Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].
10 You cause us to turn backward from an adversary, And those hating us, Have spoiled for themselves.
Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.
11 You make us food like sheep, And You have scattered us among nations.
Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.
12 You sell Your people—without wealth, And have not become great by their price.
Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.
13 You make us a reproach to our neighbors, A scorn and a reproach to our surrounders.
Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.
14 You make us an allegory among nations, A shaking of the head among peoples.
Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.
15 All the day my confusion [is] before me, And the shame of my face has covered me.
Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя
16 Because of the voice of a reproacher and reviler, Because of an enemy and a self-avenger.
через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.
17 All this met us, and we did not forget You, Nor have we dealt falsely in Your covenant.
Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.
18 We do not turn our heart backward, Nor turn aside our step from Your path.
Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.
19 But You have struck us in a place of dragons, And cover us over with death-shade.
Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.
20 If we have forgotten the Name of our God, And spread our hands to a strange God,
Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,
21 Does God not search this out? For He knows the secrets of the heart.
хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.
22 Surely, for Your sake we have been slain all the day, Reckoned as sheep of the slaughter.
Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.
23 Stir up—why do You sleep, O Lord? Awake, do not cast us off forever.
Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.
24 Why do You hide Your face? You forget our afflictions and our oppression,
Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?
25 For our soul has bowed to the dust, Our belly has cleaved to the earth.
Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.
26 Arise, a help to us, And ransom us for your kindness’ sake.
Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.
