Mark 7
1 And gathered together to Him are the Pharisees, and certain of the scribes, having come from Jerusalem,
І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 and having seen certain of His disciples with defiled hands—that is, unwashed—eating bread, they found fault;
і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 for the Pharisees, and all the Jews, if they do not wash the hands to the wrist, do not eat, holding the tradition of the elders,
Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 and [coming] from the marketplace, if they do not immerse themselves, they do not eat; and many other things there are that they received to hold, immersions of cups, and pots, and bronze vessels, and couches.
а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 Then the Pharisees and the scribes question Him, “Why do Your disciples not walk according to the tradition of the elders, but eat the bread with unwashed hands?”
І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 And He answering said to them, “Well did Isaiah prophesy concerning you, hypocrites, as it has been written: This people honors Me with the lips, and their heart is far from Me;
А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 and in vain they worship Me, teaching teachings, commands of men;
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 for having put away the command of God, you hold the tradition of men, immersions of pots and cups; and many other such like things you do.”
Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 And He said to them, “Well do you put away the command of God that you may keep your tradition;
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 for Moses said, Honor your father and your mother; and, He who is speaking evil of father or mother—let him die the death;
Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 and you say, If a man may say to father or to mother, Korban (that is, a gift), [is] whatever you may be profited out of mine,
А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 and you no longer permit him to do anything for his father or for his mother,
то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 setting aside the word of God for your tradition that you delivered; and many such like things you do.”
порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 And having called near all the multitude, He said to them, “Listen to Me, you all, and understand;
І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 there is nothing from outside the man entering into him that is able to defile him, but the things coming out from him, those are the things defiling the man.
Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
16 [[If any has ears to hear—let him hear.”]]
Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 And when He entered into a house from the multitude, His disciples were questioning Him about the allegory,
А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 and He says to them, “So also you are without understanding! Do you not perceive that nothing from outside entering into the man is able to defile him?
І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 Because it does not enter into his heart, but into the belly, and into the drain it goes out, purifying all the meats.”
Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 And He said, “That which is coming out from the man, that defiles the man;
А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 for from within, out of the heart of men, the evil reasonings come forth, adulteries, whoredoms, murders,
Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 thefts, covetous desires, wickedness, deceit, arrogance, an evil eye, slander, pride, foolishness;
пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 all these evils come forth from within, and they defile the man.”
Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 And from there having risen, He went away to the borders of Tyre and Sidon, and having entered into the house, He wished none to know, and He was not able to be hid,
І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 for a woman having heard about Him, whose little daughter had an unclean spirit, having come, fell at His feet—
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 and the woman was a Greek, a Syro-Phoenician by nation—and was asking Him that He may cast forth the demon out of her daughter.
А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 And Jesus said to her, “First permit the children to be filled, for it is not good to take the children’s bread, and to cast [it] to the little dogs.”
А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 And she answered and says to Him, “Yes, Lord; for the little dogs under the table also eat of the children’s crumbs.”
А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 And He said to her, “Because of this word, go; the demon has gone forth out of your daughter”;
І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 and having come away to her house, she found the demon gone forth, and the daughter laid on the bed.
А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 And again, having gone forth from the coasts of Tyre and Sidon, He came to the Sea of Galilee, through the midst of the coasts of Decapolis,
І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 and they bring to Him a deaf, stuttering man, and they call on Him that He may put the hand on him.
І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 And having taken him away from the multitude by Himself, He put His fingers to his ears, and having spit, He touched his tongue,
І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 and having looked to the sky, He sighed, and says to him, “Ephphatha,” that is, “Be opened”;
І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
35 and immediately his ears were opened, and the string of his tongue was loosed, and he was speaking plain.
І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 He charged them that they may tell no one, but the more He was charging them, the more abundantly they were proclaiming [it],
А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 and they were being astonished beyond measure, saying, “He has done all things well; He makes both the deaf to hear, and the mute to speak.”
І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“
