Job 12
1 And Job answers and says:
А Йов відповів та й сказав:
2 “Truly—you [are] the people, and wisdom dies with you.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 I also have a heart like you, I am not fallen more than you, And with whom is there not like these?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 I am a laughter to his friend: He calls to God, and He answers him, A laughter [is] the perfect righteous one.
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 A torch—despised in the thoughts of the secure Is prepared for those sliding with the feet.
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 The tents of spoilers are at peace, And those provoking God have confidence, Into whose hand God has brought.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 And yet, now ask [one of] the beasts, And it shows you, And a bird of the heavens, And it declares to you.
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 Or talk to the earth, and it shows you, And fishes of the sea recount to you:
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Who has not known in all these, That the hand of YHWH has done this?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 In whose hand [is] the breath of every living thing, And the spirit of all flesh of man.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Does the ear not try words? And the palate taste food for itself?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 With the very aged [is] wisdom, And [with] length of days [is] understanding.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 With Him [are] wisdom and might, To Him [are] counsel and understanding.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Behold, He breaks down, and it is not built up, He shuts against a man, And it is not opened.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Behold, He keeps in the waters, and they are dried up, And He sends them forth, And they overturn the land.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 With Him [are] strength and wisdom, His the deceived and deceiver.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Causing counselors to go away [as] a spoil, Indeed, He makes fools of judges.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 He has opened the bands of kings, And He binds a girdle on their loins.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Causing ministers to go away [as] a spoil And strong ones He overthrows.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Turning aside the lip of the steadfast, And the reason of the aged He takes away.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Pouring contempt on princes, And the girdle of the mighty He made feeble.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Removing deep things out of darkness, And He brings out to light death-shade.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Magnifying the nations, and He destroys them, Spreading out the nations, and He quiets them.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Turning aside the heart Of the heads of the people of the land, And He causes them to wander In vacancy—no way!
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 They feel darkness, and not light, He causes them to wander as a drunkard.”
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
