John 6
1 After these things Jesus went over the sea of Galilee, which is [the sea] of Tiberias.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського,
2 And a great multitude followed him, because they saw his miracles which he did on them that were diseased.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
3 And Jesus went up into a mountain, and there he sat with his disciples.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
4 And the passover, a feast of the Jews, was nigh.
Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.
5 When Jesus then lifted up [his] eyes, and saw a great company come unto him, he saith unto Philip, Whence shall we buy bread, that these may eat?
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
6 And this he said to prove him: for he himself knew what he would do.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи.
7 Philip answered him, Two hundred pennyworth of bread is not sufficient for them, that every one of them may take a little.
Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
8 One of his disciples, Andrew, Simon Peter’s brother, saith unto him,
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
9 There is a lad here, which hath five barley loaves, and two small fishes: but what are they among so many?
Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки?
10 And Jesus said, Make the men sit down. Now there was much grass in the place. So the men sat down, in number about five thousand.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
11 And Jesus took the loaves; and when he had given thanks, he distributed to the disciples, and the disciples to them that were set down; and likewise of the fishes as much as they would.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли.
12 When they were filled, he said unto his disciples, Gather up the fragments that remain, that nothing be lost.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
13 Therefore they gathered [them] together, and filled twelve baskets with the fragments of the five barley loaves, which remained over and above unto them that had eaten.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
14 Then those men, when they had seen the miracle that Jesus did, said, This is of a truth that prophet that should come into the world.
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт.
15 When Jesus therefore perceived that they would come and take him by force, to make him a king, he departed again into a mountain himself alone.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
16 And when even was [now] come, his disciples went down unto the sea,
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
17 And entered into a ship, and went over the sea toward Capernaum. And it was now dark, and Jesus was not come to them.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
18 And the sea arose by reason of a great wind that blew.
А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось.
19 So when they had rowed about five and twenty or thirty furlongs, they see Jesus walking on the sea, and drawing nigh unto the ship: and they were afraid.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались.
20 But he saith unto them, It is I; be not afraid.
Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.
21 Then they willingly received him into the ship: and immediately the ship was at the land whither they went.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
22 The day following, when the people which stood on the other side of the sea saw that there was none other boat there, save that one whereinto his disciples were entered, and that Jesus went not with his disciples into the boat, but [that] his disciples were gone away alone;
Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
23 (Howbeit there came other boats from Tiberias nigh unto the place where they did eat bread, after that the Lord had given thanks: )
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь;
24 When the people therefore saw that Jesus was not there, neither his disciples, they also took shipping, and came to Capernaum, seeking for Jesus.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
25 And when they had found him on the other side of the sea, they said unto him, Rabbi, when camest thou hither?
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
26 Jesus answered them and said, Verily, verily, I say unto you, Ye seek me, not because ye saw the miracles, but because ye did eat of the loaves, and were filled.
Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
27 Labour not for the meat which perisheth, but for that meat which endureth unto everlasting life, which the Son of man shall give unto you: for him hath God the Father sealed. (aiōnios g166)
Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. (aiōnios g166)
28 Then said they unto him, What shall we do, that we might work the works of God?
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29 Jesus answered and said unto them, This is the work of God, that ye believe on him whom he hath sent.
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
30 They said therefore unto him, What sign shewest thou then, that we may see, and believe thee? what dost thou work?
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? Що чиниш?
31 Our fathers did eat manna in the desert; as it is written, He gave them bread from heaven to eat.
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
32 Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Moses gave you not that bread from heaven; but my Father giveth you the true bread from heaven.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
33 For the bread of God is he which cometh down from heaven, and giveth life unto the world.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові.
34 Then said they unto him, Lord, evermore give us this bread.
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
35 And Jesus said unto them, I am the bread of life: he that cometh to me shall never hunger; and he that believeth on me shall never thirst.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
36 But I said unto you, That ye also have seen me, and believe not.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
37 All that the Father giveth me shall come to me; and him that cometh to me I will in no wise cast out.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
38 For I came down from heaven, not to do mine own will, but the will of him that sent me.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
39 And this is the Father’s will which hath sent me, that of all which he hath given me I should lose nothing, but should raise it up again at the last day.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня.
40 And this is the will of him that sent me, that every one which seeth the Son, and believeth on him, may have everlasting life: and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
41 The Jews then murmured at him, because he said, I am the bread which came down from heaven.
Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
42 And they said, Is not this Jesus, the son of Joseph, whose father and mother we know? how is it then that he saith, I came down from heaven?
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
43 Jesus therefore answered and said unto them, Murmur not among yourselves.
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
44 No man can come to me, except the Father which hath sent me draw him: and I will raise him up at the last day.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
45 It is written in the prophets, And they shall be all taught of God. Every man therefore that hath heard, and hath learned of the Father, cometh unto me.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
46 Not that any man hath seen the Father, save he which is of God, he hath seen the Father.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. (aiōnios g166)
48 I am that bread of life.
Я хлїб життя.
49 Your fathers did eat manna in the wilderness, and are dead.
Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.
50 This is the bread which cometh down from heaven, that a man may eat thereof, and not die.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
51 I am the living bread which came down from heaven: if any man eat of this bread, he shall live for ever: and the bread that I will give is my flesh, which I will give for the life of the world. (aiōn g165)
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. (aiōn g165)
52 The Jews therefore strove among themselves, saying, How can this man give us [his] flesh to eat?
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти?
53 Then Jesus said unto them, Verily, verily, I say unto you, Except ye eat the flesh of the Son of man, and drink his blood, ye have no life in you.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
54 Whoso eateth my flesh, and drinketh my blood, hath eternal life; and I will raise him up at the last day. (aiōnios g166)
Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. (aiōnios g166)
55 For my flesh is meat indeed, and my blood is drink indeed.
Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток.
56 He that eateth my flesh, and drinketh my blood, dwelleth in me, and I in him.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
57 As the living Father hath sent me, and I live by the Father: so he that eateth me, even he shall live by me.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
58 This is that bread which came down from heaven: not as your fathers did eat manna, and are dead: he that eateth of this bread shall live for ever. (aiōn g165)
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. (aiōn g165)
59 These things said he in the synagogue, as he taught in Capernaum.
Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі.
60 Many therefore of his disciples, when they had heard [this], said, This is an hard saying; who can hear it?
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
61 When Jesus knew in himself that his disciples murmured at it, he said unto them, Doth this offend you?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
62 [What] and if ye shall see the Son of man ascend up where he was before?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
63 It is the spirit that quickeneth; the flesh profiteth nothing: the words that I speak unto you, [they] are spirit, and [they] are life.
Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
64 But there are some of you that believe not. For Jesus knew from the beginning who they were that believed not, and who should betray him.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
65 And he said, Therefore said I unto you, that no man can come unto me, except it were given unto him of my Father.
І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
66 From that [time] many of his disciples went back, and walked no more with him.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
67 Then said Jesus unto the twelve, Will ye also go away?
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
68 Then Simon Peter answered him, Lord, to whom shall we go? thou hast the words of eternal life. (aiōnios g166)
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього, (aiōnios g166)
69 And we believe and are sure that thou art that Christ, the Son of the living God.
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
70 Jesus answered them, Have not I chosen you twelve, and one of you is a devil?
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? А один з вас диявол.
71 He spake of Judas Iscariot [the son] of Simon: for he it was that should betray him, being one of the twelve.
Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.
