Luke 24
1 Now upon the first day of the week, very early in the morning, they came unto the tomb, bringing the spices which they had prepared, and certain others with them.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
2 And they found the stone rolled away from the tomb.
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
3 And they entered in, and found not the body of the Lord Jesus.
А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса.
4 And it came to pass, as they were much perplexed thereabout, behold, two men stood by them in shining garments:
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
5 And as they were afraid, and bowed down their faces to the earth, they said unto them, Why seek all of you the living among the dead?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
6 He is not here, but has risen: remember how he spoke unto you when he was yet in Galilee,
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
7 Saying, The Son of man must be delivered into the hands of sinful men, and be crucified, and the third day rise again.
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
8 And they remembered his words, (rhema)
І згадали вони ті слова́ Його!
9 And returned from the tomb, and told all these things unto the eleven, and to all the rest.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
10 It was Mary Magdalene and Joanna, and Mary the mother of James, and other women that were with them, which told these things unto the apostles.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
11 And their words (rhema) seemed to them as idle tales, and they believed them not.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
12 Then arose Peter, and ran unto the tomb; and stooping down, he beheld the linen clothes laid by themselves, and departed, wondering in himself at that which was come to pass.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
13 And, behold, two of them went that same day to a village called Emmaus, which was from Jerusalem about threescore furlongs.
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
14 And they talked together of all these things which had happened.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
15 And it came to pass, that, while they communed together and reasoned, Jesus himself drew near, and went with them.
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
16 But their eyes were held that they should not know him.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
17 And he said unto them, What manner of communications (logos) are these that all of you have one to another, as all of you walk, and are sad?
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
18 And the one of them, whose name was Cleopas, answering said unto him, Are you only a stranger in Jerusalem, and have not known the things which are come to pass there in these days?
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
19 And he said unto them, What things? And they said unto him, Concerning Jesus of Nazareth, which was a prophet mighty in deed and word (logos) before God and all the people:
І спитався Він їх: „Що таке?“А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
20 And how the chief priests and our rulers delivered him to be condemned to death, and have crucified him.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
21 But we trusted that it had been he which should have redeemed Israel: and beside all this, to day is the third day since these things were done.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
22 Yea, and certain women also of our company made us astonished, which were early at the tomb;
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
23 And when they found not his body, they came, saying, that they had also seen a vision of angels, which said that he was alive.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
24 And certain of them which were with us went to the tomb, and found it even so as the women had said: but him they saw not.
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
25 Then he said unto them, O fools, and slow of heart to believe all that the prophets have spoken:
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
26 Ought not Christ to have suffered these things, and to enter into his glory?
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
27 And beginning at Moses and all the prophets, he expounded unto them in all the scriptures the things concerning himself.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
28 And they drew nigh unto the village, where they went: and he made as though he would have gone further.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
29 But they constrained him, saying, Abide with us: for it is toward evening, and the day is far spent. And he went in to tarry with them.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
30 And it came to pass, as he sat at food with them, he took bread, and blessed it, and brake, and gave to them.
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
31 And their eyes were opened, and they knew him; and he vanished out of their sight.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
32 And they said one to another, Did not our heart burn within us, while he talked with us by the way, and while he opened to us the scriptures?
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
33 And they rose up the same hour, and returned to Jerusalem, and found the eleven gathered together, and them that were with them,
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
34 Saying, The Lord has risen indeed, and has appeared to Simon.
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
35 And they told what things were done in the way, and how he was known of them in breaking of bread.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
36 And as they thus spoke, Jesus himself stood in the midst of them, and says unto them, Peace be unto you.
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
37 But they were terrified and affrighted, and supposed that they had seen a spirit. (pneuma)
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
38 And he said unto them, Why are all of you troubled? and why do thoughts arise in your hearts?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
39 Behold my hands and my feet, that it is I myself: handle me, and see; for a spirit (pneuma) has not flesh and bones, as all of you see me have.
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
40 And when he had thus spoken, he showed them his hands and his feet.
І, промовивши це, показав Він їм руки та но́ги.
41 And while they yet believed not for joy, and wondered, he said unto them, Have all of you here any food?
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
42 And they gave him a piece of a broiled fish, and of an honeycomb.
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
43 And he took it, and did eat before them.
І, взявши, Він їв перед ними.
44 And he said unto them, These are the words (logos) which I spoke unto you, while I was yet with you, that all things must be fulfilled, which were written in the law of Moses, and in the prophets, and in the psalms, concerning me.
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
45 Then opened he their understanding, that they might understand the scriptures,
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
46 And said unto them, Thus it is written, and thus it was essential for Christ to suffer, and to rise from the dead the third day:
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
47 And that repentance and remission of sins should be preached in his name among all nations, beginning at Jerusalem.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
48 And all of you are witnesses of these things.
А ви свідки того́.
49 And, behold, I send the promise of my Father upon you: but tarry all of you in the city of Jerusalem, until all of you be imbued with power from on high.
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
50 And he led them out as far as to Bethany, and he lifted up his hands, and blessed them.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51 And it came to pass, while he blessed them, he was parted from them, and carried up into heaven.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
52 And they worshipped him, and returned to Jerusalem with great joy:
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.
53 And were continually in the temple, praising and blessing God. Amen.
І постійно вони перебува́ли в храмі, переславля́ючи й хва́лячи Бога. Амінь.
