Job 19
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 How long will ye vex my soul, and break me in pieces with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 These ten times have ye reproached me: ye are not ashamed that ye make yourselves strange to me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 And be it indeed that I have erred, mine error remaineth with myself.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed ye will magnify yourselves against me, and plead against me my reproach:
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 Know now that God hath overthrown me, and hath compassed me with his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Behold, I cry out of wrong, but I am not heard: I cry aloud, but there is no judgment.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He hath fenced up my way that I cannot pass, and he hath set darkness in my paths.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He hath stripped me of my glory, and taken the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He hath destroyed me on every side, and I am gone: and mine hope hath he removed like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He hath also kindled his wrath against me, and he counteth me unto him as one of his enemies.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come together, and raise up their way against me, and encamp round about my tabernacle.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He hath put my brethren far from me, and mine acquaintance are verily estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My kinsfolk have failed, and my familiar friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 They that dwell in mine house, and my maids, count me for a stranger: I am an alien in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I called my servant, and he gave me no answer; I intreated him with my mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is strange to my wife, though I intreated for the children’s sake of mine own body.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Yea, young children despised me; I arose, and they spake against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my inward friends abhorred me: and they whom I loved are turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My bone cleaveth to my skin and to my flesh, and I am escaped with the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity upon me, have pity upon me, O ye my friends; for the hand of God hath touched me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do ye persecute me as God, and are not satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 Oh that my words were now written! oh that they were printed in a book!
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 That they were graven with an iron pen and lead in the rock for ever!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 For I know that my redeemer liveth, and that he shall stand at the latter day upon the earth:
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 And though after my skin worms destroy this body, yet in my flesh shall I see God:
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 Whom I shall see for myself, and mine eyes shall behold, and not another; though my reins be consumed within me.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 But ye should say, Why persecute we him, seeing the root of the matter is found in me?
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 Be ye afraid of the sword: for wrath bringeth the punishments of the sword, that ye may know there is a judgment.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
