Job 17
1 My breath is corrupt, my days are extinct, the graves are ready for me.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Are there not mockers with me? and doth not mine eye continue in their provocation?
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Lay down now, put me in a surety with thee; who is he that will strike hands with me?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 For thou hast hid their heart from understanding: therefore shalt thou not exalt them.
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 He that speaketh flattery to his friends, even the eyes of his children shall fail.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 He hath made me also a byword of the people; and aforetime I was as a tabret.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Mine eye also is dim by reason of sorrow, and all my members are as a shadow.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Upright men shall be astonied at this, and the innocent shall stir up himself against the hypocrite.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 The righteous also shall hold on his way, and he that hath clean hands shall be stronger and stronger.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 But as for you all, do ye return, and come now: for I cannot find one wise man among you.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 My days are past, my purposes are broken off, even the thoughts of my heart.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 They change the night into day: the light is short because of darkness.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 I have said to corruption, Thou art my father: to the worm, Thou art my mother, and my sister.
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 And where is now my hope? as for my hope, who shall see it?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
