Mark 14
1 After two days was the feast of the passover, and of unleavened bread: and the chief priests and the scribes sought how they might take him by craft, and put him to death.
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
2 But they said, Not on the feast day, lest there be an uproar of the people.
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
3 And being in Bethany in the house of Simon the leper, as he sat at meat, there came a woman having an alabaster box of ointment of spikenard very precious; and she brake the box, and poured it on his head.
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
4 And there were some that had indignation within themselves, and said, Why was this waste of the ointment made?
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
5 For it might have been sold for more than three hundred pence, and have been given to the poor. And they murmured against her.
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
6 And Yahushua said, Let her alone; why trouble ye her? she hath wrought a good work on me.
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
7 For ye have the poor with you always, and whensoever ye will ye may do them good: but me ye have not always.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
8 She hath done what she could: she is come aforehand to anoint my body to the burying.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
9 Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached throughout the whole world, this also that she hath done shall be spoken of for a memorial of her.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
10 And Judas Iscariot, one of the twelve, went unto the chief priests, to betray him unto them.
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
11 And when they heard it, they were glad, and promised to give him money. And he sought how he might conveniently betray him.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
12 And the first day of unleavened bread, when they killed the passover, his disciples said unto him, Where wilt thou that we go and prepare that thou mayest eat the passover?
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
13 And he sendeth forth two of his disciples, and saith unto them, Go ye into the city, and there shall meet you a man bearing a pitcher of water: follow him.
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
14 And wheresoever he shall go in, say ye to the goodman of the house, The Rabbi saith, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
15 And he will shew you a large upper room furnished and prepared: there make ready for us.
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
16 And his disciples went forth, and came into the city, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
17 And in the evening he cometh with the twelve.
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
18 And as they sat and did eat, Yahushua said, Verily I say unto you, One of you which eateth with me shall betray me.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
19 And they began to be sorrowful, and to say unto him one by one, Is it I? and another said, Is it I?
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
20 And he answered and said unto them, It is one of the twelve, that dippeth with me in the dish.
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
21 The Son of man indeed goeth, as it is written of him: but woe to that man by whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had never been born.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
22 And as they did eat, Yahushua took bread, and blessed, and brake it, and gave to them, and said, Take, eat: this is my body.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
23 And he took the cup, and when he had given thanks, he gave it to them: and they all drank of it.
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
24 And he said unto them, This is my blood of the new testament, which is shed for many.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
25 Verily I say unto you, I will drink no more of the fruit of the vine, until that day that I drink it new in the kingdom of YHWH.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
26 And when they had sung an hymn, they went out into the mount of Olives.
А коли відспівали вони, на го́ру Оливну пішли.
27 And Yahushua saith unto them, All ye shall be offended because of me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep shall be scattered.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
28 But after that I am risen, I will go before you into Galilee.
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
29 But Kepha said unto him, Although all shall be offended, yet will not I.
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
30 And Yahushua saith unto him, Verily I say unto thee, That this day, even in this night, before the cock crow twice, thou shalt deny me thrice.
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
31 But he spake the more vehemently, If I should die with thee, I will not deny thee in any wise. Likewise also said they all.
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“Так же само сказали й усі.
32 And they came to a place which was named Gethsemane: and he saith to his disciples, Sit ye here, while I shall pray.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
33 And he taketh with him Kepha and James and John, and began to be sore amazed, and to be very heavy;
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
34 And saith unto them, My soul is exceeding sorrowful unto death: tarry ye here, and watch.
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
35 And he went forward a little, and fell on the ground, and prayed that, if it were possible, the hour might pass from him.
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
36 And he said, Abba, Father, all things are possible unto thee; take away this cup from me: nevertheless not what I will, but what thou wilt.
І благав Він: „Авва -Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
37 And he cometh, and findeth them sleeping, and saith unto Kepha, Simon, sleepest thou? couldest not thou watch one hour?
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
38 Watch ye and pray, lest ye enter into temptation. The spirit truly is ready, but the flesh is weak.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
39 And again he went away, and prayed, and spake the same words.
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
40 And when he returned, he found them asleep again, (for their eyes were heavy, ) and they knew not what to answer him.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
41 And he cometh the third time, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: it is enough, the hour is come; behold, the Son of man is betrayed into the hands of sinners.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
42 Rise up, let us go; lo, he that betrayeth me is at hand.
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
43 And immediately, while he yet spake, cometh Judas, one of the twelve, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and the scribes and the elders.
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
44 And he that betrayed him had given them a token, saying, Whomsoever I shall kiss, that same is he; take him, and lead him away safely.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
45 And as soon as he was come, he goeth straightway to him, and saith, Rabbi, Rabbi; and kissed him.
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“І поцілував Його.
46 And they laid their hands on him, and took him.
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
47 And one of them that stood by drew a sword, and smote a servant of the high priest, and cut off his ear.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
48 And Yahushua answered and said unto them, Are ye come out, as against a thief, with swords and with staves to take me?
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
49 I was daily with you in the temple teaching, and ye took me not: but the scriptures must be fulfilled.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
50 And they all forsook him, and fled.
Тоді всі полиши́ли Його й повтікали.
51 And there followed him a certain young man, having a linen cloth cast about his naked body; and the young men laid hold on him:
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
52 And he left the linen cloth, and fled from them naked.
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
53 And they led Yahushua away to the high priest: and with him were assembled all the chief priests and the elders and the scribes.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
54 And Kepha followed him afar off, even into the palace of the high priest: and he sat with the servants, and warmed himself at the fire.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
55 And the chief priests and all the council sought for witness against Yahushua to put him to death; and found none.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
56 For many bare false witness against him, but their witness agreed not together.
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
57 And there arose certain, and bare false witness against him, saying,
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
58 We heard him say, I will destroy this temple that is made with hands, and within three days I will build another made without hands.
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
59 But neither so did their witness agree together.
Але й так не було́ їхнє свідчення згідне.
60 And the high priest stood up in the midst, and asked Yahushua, saying, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
61 But he held his peace, and answered nothing. Again the high priest asked him, and said unto him, Art thou the Messiah, the Son of the Blessed?
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
62 And Yahushua said, I am: and ye shall see the Son of man sitting on the right hand of power, and coming in the clouds of heaven.
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
63 Then the high priest rent his clothes, and saith, What need we any further witnesses?
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
64 Ye have heard the blasphemy: what think ye? And they all condemned him to be guilty of death.
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
65 And some began to spit on him, and to cover his face, and to buffet him, and to say unto him, Prophesy: and the servants did strike him with the palms of their hands.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“Служба теж Його била по що́ках.
66 And as Kepha was beneath in the palace, there cometh one of the maids of the high priest:
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
67 And when she saw Kepha warming himself, she looked upon him, and said, And thou also wast with Yahushua of Nazareth.
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
68 But he denied, saying, I know not, neither understand I what thou sayest. And he went out into the porch; and the cock crew.
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
69 And a maid saw him again, and began to say to them that stood by, This is one of them.
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
70 And he denied it again. And a little after, they that stood by said again to Kepha, Surely thou art one of them: for thou art a Galilaean, and thy speech agreeth thereto.
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
71 But he began to curse and to swear, saying, I know not this man of whom ye speak.
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
72 And the second time the cock crew. And Kepha called to mind the word that Yahushua said unto him, Before the cock crow twice, thou shalt deny me thrice. And when he thought thereon, he wept.
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
