Mark 6
1 AND he went out thence, and came into his native country; and his disciples followed him.
Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
2 And when the sabbath came, he began to teach in the synagogue: and many when they heard him were amazed, saying, Whence hath this man these things? and what is the wisdom given to him, that even such miracles are done by his hands?
Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
3 Is not this the carpenter, the son of Mary, the brother of James and Joses, and Judah and Simon? and are not his sisters here with us? And they were offended at him.
Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
4 Then said Jesus unto them, A prophet is not without honour, save in his native place, and among his relations, and in his own family.
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
5 And he could not do there any miracle, except that laying his hands on a few sick persons he cured them.
І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
6 And he marvelled at their infidelity. And he went about the villages around, teaching.
І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
7 And called the twelve, and began to send them two and two, and gave them authority over unclean spirits.
Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 And he commanded them, that they should take nothing for the journey, except a staff only; neither scrip, nor bread, nor even brass money in their purse:
[Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
9 wearing sandals, and not to be clothed with two coats.
Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
10 And he said unto them, Wheresoever ye enter into a family, there abide until ye depart thence.
Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
11 And as many as shall not receive you, neither hearken to you, when ye go from thence, shake off the dust from beneath your feet, for a testimony against them. Verily I say unto you, It shall be more tolerable for Sodom and Gomorrah in the day of judgment, than for that city.
Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
12 And going forth, they preached, that men should repent.
Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
13 And they cast out many devils, and anointed with oil many sick persons, and cured them.
і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
14 And king Herod heard it (for his name was celebrated), and he said, This is John the Baptist, he is risen from the dead, and therefore miracles are wrought by him.
Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
15 Others said, That it is Elias; and others said, He is a prophet, or as one of the prophets.
Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
16 But when Herod heard it, he said, This is John whom I beheaded; he is risen from the dead.
Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
17 For Herod himself had sent and seized upon John, and bound him in prison, for Herodias’ sake, his brother Philip’s wife; because he had married her.
Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
18 For John said to Herod, It is not lawful for thee to have thy brother’s wife.
Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
19 Therefore Herodias bore him a rooted resentment, and would have slain him; yet could not:
Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
20 for Herod feared John, knowing him to be a righteous and holy man; and paid great attention to him and when he heard him, did many things, and heard him with delight.
Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
21 And a favourable day being come for her purpose, when Herod on his birth-day made a supper for his nobles, and military commanders, and the principal personages of Galilee;
Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
22 and the daughter of this Herodias coming in, and dancing, and delighting Herod, and his company, the king said to the damsel, Ask me whatsoever thou wilt, and I will give it thee.
Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
23 And he swore unto her, That whatsoever thou shalt ask, I will give thee, even to the half of my kingdom.
І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
24 Then she went out and said to her mother, What shall I ask? and she said, The head of John the Baptist.
Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
25 And she came in immediately with eagerness to the king, and asked, saying, I desire that thou wilt give me on the spot, in a charger, the head of John the Baptist.
Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
26 And the king was exceedingly sorry; yet on account of his oath, and those who sat with him, he would not refuse her.
Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
27 And the king immediately sending a centinel, commanded his head to be brought thither: and he went, and beheaded him in the prison,
Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
28 and brought his head in a charger, and gave it to the damsel, and the damsel gave it to her mother.
приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
29 And when his disciples heard it, they came and took up his corpse, and laid it in a sepulchre.
Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
30 And the disciples came together unto Jesus, and told him all things, both what they had done, and what they had taught.
Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
31 And he said unto them, Come ye yourselves apart into a desert place, and repose a little while: for there were multitudes coming and going, so that they had not even time to eat.
[Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
32 And they went into a desert place in a vessel privately.
Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
33 And the multitudes observed them going off, and many knew him, and ran thither on foot out of all the cities, and got before them, and came together unto him.
Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
34 And Jesus, when he landed, saw a vast multitude, and was moved with companion towards them, for they were as sheep having no shepherd: and he began to teach them many things.
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
35 And when great part of the day was already gone, his disciples coming to him said, This is a desert place, and much of the day is already gone:
Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
36 send them away, that they may go into the country places and villages around, and buy themselves bread; for they have nothing to eat.
Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
37 But he answering said unto them, Give ye them to eat. And they say unto him, Shall we go and buy the value of two hundred denarii, in loaves, and give them to eat?
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
38 But he said to them, How many loaves have ye? go and see. And when they knew, they said, Five, and two fishes.
[Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
39 And he commanded them to seat them all by companies on the green grass:
Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
40 and they lay along row against row, a hundred deep, and fifty wide.
І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
41 And taking the five loaves and the two fishes, he looked up to heaven, and blessed, and brake the loaves, and gave them to the disciples, that they should set them before them, and the two fishes he divided among them all.
[Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
42 And they did all eat, and were filled:
Усі їли та наситилися,
43 and they took up twelve baskets full of the fragments, and of the fishes.
і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
44 And they who did eat of the loaves, were about five thousand men.
Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
45 And immediately he compelled his disciples to go on board the vessel, and to go before him to the other side, to Bethsaida, while he sent the multitude away.
Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 And having bid them farewell, he went into a mountain to pray.
Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
47 And when the evening was come, the vessel was in the midst of the sea, and himself alone on the land.
Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
48 And he saw them greatly fatigued with rowing, for the wind was contrary to them: and about the fourth watch of the night he cometh to them, walking upon the sea, and seemed intending to pass by them.
Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
49 But when they saw him walking upon the sea, they thought it was an apparition, and screamed out:
Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
50 for they all saw him, and were greatly agitated: and straitway he spoke to them, and said, Take courage, it is I, be not terrified.
Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
51 And he went up to them into the vessel, and the wind ceased and they were beyond all imagination amazed in themselves, and lost in wonder.
Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
52 For they reflected not upon the loaves, for their heart was hardened.
адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
53 And when they had passed over, they came to the land of Gennesareth, and went on shore.
Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
54 And when they came out of the vessel, immediately perceiving him,
Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
55 running through all parts of that country, they began to carry about on couches those who were afflicted with diseases, wherever they heard that he was.
Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
56 And wherever they entered into villages or cities, or country places, they laid the sick in the streets, and besought him that they might touch, if but the fringe on his garment; and as many as touched it, were cured.
І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
