Luke 2
1 NOW it came to pass in those days, that there went out a decree from Caesar Augustus, that the whole land should be registered.
І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
2 (And this first enrolment was made by Cyrenius, afterwards governor of Syria)
Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
3 And all went to be registered, every one to his own city.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 Then Joseph also went up from Galilee, from the city of Nazareth, to Judea, to the city of David, which is called Bethlehem; because he was of the house and family of David;
Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
5 to be enregistered with Mary, the wife espoused to him, who was big with child.
щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
6 And it came to pass, while they were there, that her time was up, that she should be delivered.
І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
7 And she brought forth a son, her first-born, and wrapped him in swaddling-clothes, and laid him in a manger, because there was no room for them in the inn.
І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
8 And there were shepherds in that country abiding in the open air, and keeping guard over their flock by night.
А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
9 And, behold, the angel of the Lord came upon them, and the glory of the Lord shone around them; and they were exceedingly affrighted.
Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
10 And the angel said unto them, Be not affrighted: for, behold, I bring you tidings of great joy, which shall be for all the people.
Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
11 Because this day there is born for you a Saviour, which is Messiah, the Lord, in the city of David.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 And this shall be a sign for you; Ye shall find the babe in swaddling-clothes, lying in a manger.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
13 And suddenly there appeared with the angel a multitude of the heavenly host, praising God, and saying,
І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14 Glory in the highest heavens to God! and upon earth, peace! towards men complacence.
„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
15 And it came to pass, as the angels went from them into heaven, the men, the shepherds, said also to each other, Let us now go to Bethlehem, and see this thing which hath happened, which the Lord hath made known to us.
І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
16 And they came with haste, and found Mary, and Joseph, and the babe, lying in the manger:
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
17 and when they saw it, they made a public report of the declaration delivered to them respecting this child.
А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
18 And all who heard it, marvelled at the things told them by the shepherds.
І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
19 But Mary carefully preserved all these declarations, laying them together in her heart, in order to apprehend their meaning.
А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 And the shepherds returned, glorifying and praising God for all the things which they had heard and seen, exactly as had been told them.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 And when eight days were fulfilled for circumcising the child, his name also was called JESUS, the name imposed by the angel before he was conceived in the womb.
Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
22 And when the days of her purification were accomplished according to the law of Moses, they brought him to Jerusalem, to present him to the Lord;
А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 as it is written in the law of the Lord, Every male child, that openeth the womb, shall be called holy to the Lord;
як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
24 and to offer a sacrifice, according to what is prescribed in the law of the Lord, A pair of turtle doves, or two young pigeons.
і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
25 And, behold, there was a man at Jerusalem, whose name was Simeon; and this man was righteous and devout, waiting for the consolation of Israel: and the Holy Ghost was upon him.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 And it had been divinely communicated to him by the Holy Spirit, that he should not see death, till he had seen the Lord’s Messiah.
І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 And he came by the spirit into the temple; just as the parents were bringing in the child Jesus, that they might do according to what was the custom of the law concerning him;
І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
28 and he took him into his arms, and blessed God, and said,
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 Now dismiss thy servant, Lord, according to thy word, in peace;
„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
30 for my eyes have seen thy salvation,
бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
31 which thou hast prepared before the face of all people.
яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
32 A light to give revelation to the Gentiles, and glory to thy people Israel.
Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
33 And Joseph and his mother were amazed at the things spoken concerning him.
І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
34 And Simeon blessed them, and said to Mary his mother, Behold, this child is appointed for the fall, and rising again of many in Israel; and for a marked object to be spoken against;
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
35 (so shall a dart pierce through thy own soul) that the reasonings of many hearts may be laid open,
і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
36 And there was Anna, a prophetess, the daughter of Phanuel, of the tribe of Asser: she was far advanced in old age, having lived but seven years with a husband, from her virgin state:
Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
37 though she was now a widow, of about eighty-four years, who departed not from the temple, attending the divine service, with fastings and prayers night and day:
удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
38 and at the very same moment coming up, she also in turn confessed the Lord, and spake of him to all who were expecting redemption in Jerusalem.
І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
39 And when they had finished all things according to the law of the Lord, they returned into Galilee, into their own city Nazareth.
А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 And the child grew, and became endued with great powers of spirit, filled with wisdom; and the grace of God was upon him.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
41 And his parents went annually to Jerusalem at the feast of the passover.
А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42 And when he was twelve years old, they went up to Jerusalem, according to the custom of the feast.
І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
43 And when they had concluded the days, as they were returning, the child Jesus remained at Jerusalem, and Joseph and his mother knew it not:
Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
44 but supposing him to be in the company, they went a day’s journey; and they sought him among their relations and acquaintances;
Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
45 and not finding him, they returned to Jerusalem in search of him.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46 And it came to pass after three days, they found him in the temple, sitting in the midst of the doctors, both hearing them and asking them questions.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
47 And all who heard him, were in a transport of admiration, at his understanding and answers.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48 And when they saw him, they were struck with surprise; and his mother said to him, Son, why hast thou behaved to us in this manner? lo! thy father and I have been seeking thee in anguish of heart.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
49 And he said unto them, Wherefore did ye seek me? did you not know, that I must be occupied with my Father’s affairs?
А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
50 And they understood not the meaning of what he spake to them.
Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
51 And he went down with them, and came to Nazareth, and was in subjection to them: though his mother preserved all these sayings in her heart.
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
52 And Jesus advanced in wisdom and stature, and in favour with God and men.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.
