Luke 16
1 THEN said he also to his disciples, There was a certain rich man, who had a steward; and he received an information against him, as having dissipated his treasures.
Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
2 And calling him, he said to him, What is this report I hear of thee? give up the account of thy stewardship; for thou mayest be no longer in that office.
І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.
3 Then the steward said within himself, What shall I do? because my master is taking away the stewardship from me: to dig, I have not the strength; to beg, I am ashamed.
Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
4 I know what I will do, that, when I am removed from the stewardship, they may entertain me at their houses.
Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.
5 So calling upon every one of his master’s debtors, he said to the first, How much owest thou to my master?
І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
6 And he said, A hundred baths of oil. And he said, Take thy account, and sit down directly, and write fifty.
Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
7 Then said he to another, And how much owest thou? And he said, An hundred core of wheat. And he saith to him, Take thy account, and write fourscore.
Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
8 And the master praised the unjust steward, because he had acted providently: for the children of this world are more provident among their own generation of men, than the children of light. (aiōn g165)
І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. (aiōn g165)
9 And I say unto you, Make yourselves friends with the unrighteous mammon that when ye fail, they may receive you into the eternal mansions. (aiōnios g166)
І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. (aiōnios g166)
10 He that is faithful in the least thing, is faithful also in much: and he who is unjust in the least, is unjust also in much.
Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
11 If therefore ye have not been faithful in the unrighteous mammon, who will entrust you with the true?
Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
12 and if ye have not been faithful in that which belongs to another, who will give up to you that which is your own?
І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
13 No domestic can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or he will cleave to the one, and neglect the other. Ye cannot serve God and mammon.
Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
14 Then the Pharisees also, who were dear lovers of money, heard all these things, and they sneered at him.
Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
15 And he said unto them, Ye are they who affect to be righteous persons before men; but God knoweth your hearts: for that which is highly esteemed among men, is an abomination in the sight of God.
І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
16 The law and the prophets were until John: since that the kingdom of God is preached, and every man presseth into it.
Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.
17 But it is easier for heaven and earth to pass away, than for one tittle of the law to fail.
Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
18 Every one who putteth away his wife and marrieth another, committeth adultery: and every one who marrieth a woman divorced from her husband, committeth adultery.
Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
19 Now there was a certain rich man, and he was clothed in purple and fine linen, making splendid entertainments every day:
Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив дцо-дня пишно.
20 and there was a certain pauper, named Lazarus, who was laid at his gate covered with ulcers,
Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
21 and importunately desiring to be fed with the crumbs which fell from the rich man’s table: yea even the dogs came and licked his ulcers.
і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
22 Now it came to pass that the poor man died, and was carried up by angels into the bosom of Abraham. Then the rich man also died, and was buried:
Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.
23 and in hell, lifting up his eyes, being in torments, he seeth Abraham at a vast distance, and Lazarus in his bosom. (Hadēs g86)
І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. (Hadēs g86)
24 And crying out, he said, Father Abraham, have compassion on me, and send Lazarus, that he may dip the tip of his finger in water, and cool my tongue; for I am tormented with this flame.
І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
25 But Abraham said, Son, remember that thou hast received thy good things during thy life, and Lazarus, in like manner, what was afflictive: but now he is comforted, and thou art tormented.
Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
26 And besides all these considerations, between us and you there is a vast chasm fixed: so that they who might be willing to pass from hence to you, cannot; neither can they pass through to us, from thence.
Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
27 And he said, I entreat thee then, father, that thou wouldest send him to my paternal mansion:
Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
28 for I have five brothers: that he may testify to them, that they also come not into this place of torment.
маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
29 Abraham saith to him, They have Moses and the prophets; let them hearken to them.
Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
30 But he said, Ah no, father Abraham! but if one came to them from the dead, they will repent.
Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
31 Then he said to him, If they hearken not to Moses and the prophets, neither will they be persuaded though one rose from the dead.
Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
