Luke 13
1 NOW there were some present at that time who informed him of the Galileans, whose blood Pilate had mingled with their sacrifices.
У той час підійшли деякі та розказали [Ісусові] про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
2 And Jesus in reply said to them, Think ye that these Galileans were sinners above all the Galileans, because they suffered such things?
[Ісус] відповів: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни так постраждали, тому що були грішніші за інших галілеян?
3 I tell you, No: for except ye repent, ye shall all likewise perish.
Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі загинете так само.
4 Or those eighteen, on whom the tower in Siloam fell, and killed them, think ye that they were debtors to divine justice above all the men who dwell at Jerusalem?
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких впала вежа в Силоамі та вбила їх, були більш грішні за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5 I tell you, No: but except ye repent, ye shall all likewise perish.
Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі так само загинете».
6 Then he spake this parable: A certain man had a fig-tree planted in his vineyard; and he came, expecting fruit on it, and found none.
Тоді розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю й прийшов до неї шукати плоду, та не знайшов.
7 Then said he to the vine-dresser, Lo! for three years have I come, expecting fruit on this fig-tree, and find none: cut it down; why doth it render the ground thus useless?
Тоді він промовив до садівника: „Ось я вже три роки приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?“
8 He answering said to him, Sir, let it e’en remain this year, until that I dig around it, and spread some manure:
Але [садівник] відповів: „Господарю, залиши її ще на цей рік. Я обкопаю її довкола та обкладу її добривом.
9 perhaps it may then produce fruit: but if it does not, afterwards thou shalt cut it down.
Може, принесе плід, якщо ж ні, тоді її зрубаєш“».
10 And he was teaching in one of the synagogues, on the sabbath.
[Ісус] навчав у синагозі в Суботу.
11 And, behold, there was a woman who had a spirit of infirmity eighteen years, and was bowed together, and unable to raise herself at all up.
І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись.
12 But when Jesus saw her, he called out aloud, and said to her, Woman, thou art delivered from thine infirmity.
Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав: ―Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.
13 And he laid his hands upon her: and instantly she became erect, and glorified God.
Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.
14 Then the ruler of the synagogue, indignant, that on the sabbath Jesus had performed the cure, addressing himself to the multitude, said, There are six days in which work is to be done: on these therefore come and be cured, and not on the sabbath-day.
Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу: ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!
15 Then the Lord answered him, and said, Thou hypocrite, doth not every one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the manger, and lead him to water?
Але Господь відповів йому: ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відв’язує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?
16 And ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan hath bound, lo, these eighteen years, to be loosed from this bond on the sabbath-day?
Чи цю жінку, доньку Авраамову, яку сатана зв’язав ось уже вісімнадцять років, не належить визволити з цих пут у день Суботній?
17 And when he had made this speech, all his opposers were covered with shame: and all the multitude rejoiced in all the glorious things which were done by him.
Коли Він це промовив, усім Його супротивникам стало соромно, а весь народ радів усім славним вчинкам, які Він робив.
18 Then said he, To what is the kingdom of God like? and whereunto shall I compare it?
Далі [Ісус] промовив: «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?
19 It is like a grain of mustard, which a man took and put into his garden; and it grew, and became a great tree; and the fowls of the air lodged on its branches.
Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».
20 And again he said, To what shall I liken the kingdom of God?
І знову промовив: «До чого подібне Царство Боже?
21 It is like leaven, which a woman taking, covered up in three measures of meal, till the whole was leavened.
Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна, доки все вкисло».
22 And he passed through the cities and villages, teaching, and making his way towards Jerusalem.
[Ісус] проходив через міста та села, навчаючи людей і прямуючи до Єрусалима.
23 And a person said to him, Lord, are the saved few? And he said unto them,
Хтось Його спитав: ―Господи, чи мало буде тих, що спасуться? [Ісус] відповів:
24 Exert all your powers to enter through the strait gate: for many, I tell you, will seek to enter, but will not be able.
―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.
25 When the master of the family shall have arisen, and shut the door, and ye shall begin to stand without, and to knock at the door, saying, Master, master, open it for us! and he answering will tell you, I know you not whence ye are:
Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»
26 then shall ye begin to say, We have eaten and drunk in thy presence, and thou hast taught in our streets.
Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».
27 And he will say, I tell you, I know you not whence ye are; depart from me, all ye workers of iniquity.
Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».
28 There shall be wailing and gnashing of teeth, when ye shall see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom, and yourselves cast out.
Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.
29 And they shall come from the east, and west, and from north, and south, and shall sit down in the kingdom of God.
Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.
30 And, behold, there are last who shall be first, and there are first who shall be last.
І ось останні будуть першими, а перші – останніми.
31 The same day came certain Pharisees, saying to him, Depart, and begone from hence: for Herod will kill thee.
Тоді підійшли до Нього фарисеї та сказали: ―Тікай, залиши це місто, бо Ірод хоче вбити Тебе.
32 And he said to them, Go tell that fox, Behold, I cast out devils, and perform cures today and to-morrow, and on the third day I shall be perfected.
Він відповів: ―Ідіть та скажіть тій лисиці: «Ось Я виганяю демонів і зціляю сьогодні та завтра, а третього дня закінчу.
33 But I must go on to-day and to-morrow, and the day following: for it is impossible that a prophet perish out of Jerusalem.
Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».
34 O Jerusalem! Jerusalem! thou that killest the prophets, and stonest those who are sent unto thee; how often would I have collected thy children unto me, just as a hen gathereth her brood under her wings, and ye would not!
О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!
35 Behold, your house is left unto you desolate: verily I say unto you, That ye shall see me no more, till the day come when ye shall say, Blessed is he who cometh in the name of the Lord.
Ось ваш дім залишається [порожнім]. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»
