2 Corinthians 6
1 WE then as labourers with him, exhort you also that ye receive not the grace of God in vain:
Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.
2 for he saith, “In an acceptable time have I heard thee, and in a day of salvation have I succoured thee.” Behold, now is the accepted time; behold, now is the day of salvation.
(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)
3 Giving no offence in any thing, that the ministry be not blamed:
Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,
4 but in every thing approving ourselves as ministers of God, in much patience, in afflictions, in necessities, in straits,
а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах,
5 in stripes, in imprisonments, in tumults, in labours, in watchings, in fastings,
в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,
6 in purity, in knowledge, in long-suffering, by kindness, by the Holy Ghost, by love unfeigned,
в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,
7 by the word of truth, by the power of God, with weapons of righteousness in the right hand and in the left,
в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,
8 through honour and dishonour, through evil report and good report: as deceivers, yet true men;
славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;
9 as unknown, though well known; as dying, and lo! we live; as chastened, yet not given over to death;
яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;
10 as sorrowful, yet always rejoicing; as poor, yet making many rich; as having nothing, and yet possessing all things.
яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи.
11 Our mouth is opened unto you, O Corinthians! our heart is enlarged.
Уста наші відкрились до вас, Коринтяне, - серця, наші розпросторились.
12 Ye are not straitened in us, but ye are straitened in your own bowels.
Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.
13 Let us have a like return; I speak as unto children; be ye also enlarged.
Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.
14 Be not unequally yoked with infidels; for what participation hath righteousness with unrighteousness? and what fellowship is there between light and darkness?
Не ходіть у жадному ярмі з невірними, яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?
15 and what concord of Christ with Belial? or what share hath he that believeth with an infidel?
Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?
16 or what agreement hath the temple of God with idols? for ye are the temple of the living God; as God hath said, “I will inhabit in them, and walk about in them; and I will be their God, and they shall be for me a people.”
І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.
17 “Wherefore go forth from the midst of them, and be ye separated, saith the Lord, and touch not the unclean; and I will receive you,
Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,
18 and I will be as a father unto you, and ye shall be to me for sons and daughters, saith the Lord Almighty.”
і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.
