< 2 Corinthians 1 >

1 PAUL an apostle of Jesus Christ by the will of God, and Timothy a brother, to the church of God which is at Corinth, with all the saints which are in all Achaia:
Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї:
2 grace unto you, and peace from God our Father, and the Lord Jesus Christ.
Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
3 Blessed be the God and Father of our Lord Jesus Christ, the Father of mercies, and God of all consolation;
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи,
4 who comforteth us in all our tribulation, that we might be able to comfort those who are in all tribulation, by the consolation with which we ourselves are comforted of God.
що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога.
5 Because as the sufferings of Christ abound in us, so through Christ aboundeth also our consolation.
Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.
6 But whether we be afflicted, it is for your consolation and salvation, which is effectually wrought by patient endurance of the same sufferings which we also suffer; or if we are comforted, it is for your consolation and salvation.
Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення.
7 And our hope of you is sure, knowing that as ye are partakers of the sufferings, so also of the consolation.
І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.
8 For we would not have you ignorant, brethren, of the tribulation which came to us in Asia, that above measure we have been burdened beyond our strength, so that we despaired even of life:
Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити.
9 for we ourselves, in ourselves have received the sentence of death, that we should have no confidence in ourselves, but in God who raiseth the dead.
Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,
10 Who from so imminent a prospect of death hath delivered us, and still delivers: in whom we trust also that he will yet deliver us:
котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,
11 ye also labouring together for us in prayer, that from many persons thanks may be given on our behalf for the gifts bestowed on us by many.
за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.
12 For our glorying is this, the testimony of our conscience, that in simplicity and godly sincerity, not with carnal wisdom, but by the grace of God, we have conducted ourselves in the world, and peculiarly towards you.
Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.
13 For we write no other things to you than those which you know and acknowledge; and I trust also ye will acknowledge them even to the end.
Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,
14 As also ye have acknowledged us in part, that we are your glory, as also ye are ours in the day of the Lord Jesus.
як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.
15 And in this confidence I was intending to come unto you a second time, that ye might receive a second blessing;
І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,
16 and through you to pass into Macedonia, and again from Macedonia return unto you, and by you to be forwarded on my journey towards Judea.
а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.
17 Such then being my intention, did I indeed change it with levity? or the things which I purpose, do I purpose after the flesh, that with me there should be yea, yea, and nay, nay?
Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї.
18 But as sure as God is true, our word to you was not yea and nay.
Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".
19 For the Son of God, Jesus Christ, who was preached among you by us―by me and Silvanus and Timotheus―was not yea and nay, but there was yea in him;
Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".
20 for all the promises of God in him are yea, and in him Amen, to the glory of God by us.
Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.
21 Now he that confirmeth us with you in Christ, and hath anointed us, is God;
Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,
22 who also hath put his seal upon us, and given us the earnest of the Spirit in our hearts.
Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.
23 But I appeal to God as a witness unto my soul, that to spare you I have not yet come to Corinth:
Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.
24 not that we have dominion over your faith, but are fellow-helpers of your joy; for by faith ye stand.
Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

< 2 Corinthians 1 >