1 Corinthians 4
1 LET a man so account of us, as the under servants of Christ, and stewards of the mysteries of God.
Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2 Moreover it is expected of stewards, that a man be found faithful.
Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3 But it is my least consideration that I should be judged by you, or by human opinion: yea I decide not respecting myself.
Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу.
4 For though I am not conscious to myself of any unfaithfulness, yet am I not thereby justified; but he that judgeth me is the Lord.
Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5 Wherefore judge nothing before the time until the Lord come, who also will bring to light the hidden things of darkness, and will manifest the counsels of men’s hearts; and then shall praise be given to each from God.
Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,
6 But these things, brethren, I have figuratively applied to myself, and Apollos for your sake; that in us ye might learn not to be attached, beyond what is written, lest one being for one minister, ye be puffed up with prejudice against another.
Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7 For who distinguisheth thee? and what hast thou which thou hast not received? But if thou also hast received it, why dost thou glory, as if thou hadst not received it?
Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8 Now ye are full, now ye have grown rich, ye have reigned without us: and I wish indeed that you may reign, that we also might reign together with you.
Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!
9 For I think that God hath exposed us his apostles the last as devoted unto death. For we have been made a spectacle to the world, and to angels, and to men.
Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.
10 We are counted fools for Christ’s sake, but ye are wise in Christ; we are weak, but ye are mighty; ye are honourable persons, but we despised.
Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.
11 For even to this present hour we undergo hunger and thirst and nakedness, and are buffeted about, and have no settled abode;
Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,
12 and work hard, labouring with our own hands: being reviled, we bless; being persecuted, we suffer it;
і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;
13 being injuriously spoken of, we entreat; we are made as the ordures of the world, as the sweepings of all things unto this day.
нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі.
14 I write not these things to shame you, but as my beloved children I admonish you.
Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю.
15 For though ye may have ten thousand teachers in Christ, yet not many fathers: for in Christ Jesus through the Gospel I have begotten you.
Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).
16 Now I conjure you, be followers of me.
Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.
17 For this cause have I sent unto you Timothy, who is my son beloved and faithful in Christ, who will remind you of my ways which are in Christ Jesus, as I teach every where in every church.
Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.
18 Now some are puffed up, as though I would not really come to you.
Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.
19 But I will come shortly unto you, if the Lord please, and will know, not the prating of them that are puffed up, but the power.
Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.
20 For the kingdom of God is not in talk, but in power.
Не в слові бо царство Боже, а в силї.
21 What is your wish? That I should come unto you with a rod, or in love, and in the spirit of meekness?
Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?
