Acts 15
1 Then came downe certaine from Iudea, and taught the brethren, saying, Except ye be circumcised after the maner of Moses, ye cannot be saued.
І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.
2 And when there was great dissension, and disputation by Paul and Barnabas against them, they ordeyned that Paul and Barnabas, and certaine other of them, should goe vp to Hierusalem vnto the Apostles and Elders about this question.
Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.
3 Thus being brought forth by ye Church, they passed through Phenice and Samaria, declaring the conuersion of the Gentiles, and they brought great ioy vnto all the brethren.
Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.
4 And when they were come to Hierusalem, they were receiued of the Church, and of the Apostles and Elders, and they declared what things God had done by them.
Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.
5 But said they, certaine of the sect of the Pharises, which did beleeue, rose vp, saying, that it was needefull to circumcise them, and to commaund them to keepe the lawe of Moses.
Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.
6 Then the Apostles and Elders came together to looke to this matter.
І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.
7 And when there had bene great disputation, Peter rose vp, and said vnto them, Ye men and brethren, ye know that a good while ago, among vs God chose out me, that the Gentiles by my mouth should heare the worde of the Gospel, and beleeue.
Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.
8 And God which knoweth the heartes, bare them witnesse, in giuing vnto them ye holy Ghost euen as he did vnto vs.
І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,
9 And he put no difference betweene vs and them, after that by faith he had purified their heartes.
і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.
10 Nowe therefore, why tempt ye God, to lay a yoke on the disciples neckes, which neither our fathers, nor we were able to beare?
Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити.
11 But we beleeue, through the grace of the Lord Iesus Christ to be saued, euen as they doe.
Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.
12 Then all the multitude kept silence, and heard Barnabas and Paul, which told what signes and wonders God had done among the Gentiles by them.
Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.
13 And when they helde their peace, Iames answered, saying, Men and brethren, hearken vnto me.
Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.
14 Simeon hath declared, howe God first did visite the Gentiles, to take of them a people vnto his Name.
Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.
15 And to this agree the woordes of the Prophets, as it is written,
З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:
16 After this I will returne, and will builde againe the tabernacle of Dauid, which is fallen downe, and the ruines thereof will I build againe, and I will set it vp,
Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,
17 That the residue of men might seeke after the Lord, and all the Gentiles vpon whom my Name is called, saith the Lord which doeth all these things.
щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.
Звісні од віку Богові всі діла Його. (aiōn g165)
19 Wherefore my sentence is, that we trouble not them of the Gentiles that are turned to God,
То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;
20 But that we send vnto them, that they abstaine themselues from filthinesse of idoles, and fornication, and that that is strangled, and from blood.
а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.
21 For Moses of olde time hath in euery citie them that preache him, seeing he is read in the Synagogues euery Sabbath day.
Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.
22 Then it seemed good to the Apostles and Elders with the whole Church, to sende chosen men of their owne companie to Antiochia with Paul and Barnabas: to wit, Iudas whose surname was Barsabas and Silas, which were chiefe men among the brethren,
Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами,
23 And wrote letters by them after this maner, THE APOSTLES, and the Elders, and the brethren, vnto the brethren which are of the Gentiles in Antiochia, and in Syria, and in Cilicia, send greeting.
написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.
24 Forasmuch as we haue heard, that certaine which went out from vs, haue troubled you with wordes, and cumbred your mindes, saying, Ye must be circumcised and keepe the Lawe: to whom we gaue no such commandement,
Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;
25 It seemed therefore good to vs, when we were come together with one accord, to send chosen men vnto you, with our beloued Barnabas and Paul,
то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,
26 Men that haue giuen vp their liues for the Name of our Lord Iesus Christ.
людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.
27 We haue therefore sent Iudas and Silas, which shall also tell you ye same things by mouth.
Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.
28 For it seemed good to the holy Ghost, and to vs, to lay no more burden vpon you, then these necessary things,
Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:
29 That is, that ye abstaine from things offered to idoles, and blood, and that that is strangled, and from fornication: from which if ye keepe your selues, ye shall doe well. Fare ye well.
щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.
30 Nowe when they were departed, they came to Antiochia, and after that they had assembled the multitude, they deliuered the Epistle.
Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.
31 And when they had read it, they reioyced for the consolation.
Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення.
32 And Iudas and Silas being Prophets, exhorted the brethren with many wordes, and strengthened them.
Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.
33 And after they had taried there a space, they were let goe in peace of the brethren vnto the Apostles.
Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.
34 Notwithstanding Silas thought good to abide there still.
Зводив же Сила зостатись там.
35 Paul also and Barnabas continued in Antiochia, teaching and preaching with many other, the worde of the Lord.
Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.
36 But after certaine dayes, Paul said vnto Barnabas, Let vs returne, and visite our brethren in euery citie, where we haue preached the worde of the Lord, and see how they doe.
По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.
37 And Barnabas counselled to take with them Iohn, called Marke.
Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.
38 But Paul thought it not meete to take him vnto their companie, which departed from them from Pamphylia, and went not with them to the worke.
Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло.
39 Then were they so stirred, that they departed asunder one from the other, so that Barnabas tooke Marke, and sailed vnto Cyprus.
Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,
40 And Paul chose Silas and departed, being commended of the brethren vnto the grace of God.
Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,
41 And he went through Syria and Cilicia, stablishing the Churches.
і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.
