Luke 18
1 Jesus told them this story to encourage them to pray at all times, and not to become discouraged.
Тоді [Ісус] розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом.
2 “Once there was a judge in this particular town who didn't respect God or care about anyone,” Jesus explained.
Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей.
3 “In the same town lived a widow who time and again went to the judge, saying, ‘Give me justice in the case against my enemy!’
У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!»
4 For a while he didn't want to do anything about it, but eventually he said to himself, ‘Even though I don't respect God or care about anyone,
Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 this widow is so annoying I'll make sure she receives justice. Then she won't wear me out by her coming to see me so often.’
але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені».
6 Listen to what even an unjust judge decided,” said the Lord.
І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя!
7 “Don't you think that God will make sure his chosen people receive justice, those who cry out to him day and night? Do you think he will make them wait?
Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він?
8 No, I tell you, he will give them justice quickly. However, when the Son of man comes, will he find people on earth who trust in him?”
Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі?
9 He also told this story about those who are so sure that they are living right, and who put everybody else down.
Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, [Ісус] розповів таку притчу:
10 “Two men went to the Temple to pray. One was a Pharisee, and the other a tax collector.
―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником.
11 The Pharisee stood up and prayed to himself, ‘God, I thank you that I am not like other people—cheats, criminals, adulterers—or even like this tax collector.
Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник.
12 I fast twice a week, and I pay tithe on my income.’
Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!»
13 But the tax collector stood at a distance. He wouldn't even look up to heaven. Instead he beat his chest and prayed, ‘God, please be merciful to me. I am a sinner.’
А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!»
14 I tell you, it was this man who went home right in God's sight and not the other. For those who exalt themselves will be humbled, while those who humble themselves will be exalted.”
Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.
15 Parents were bringing their infants to Jesus to have him bless them by his touch. When the disciples saw what was happening, they tried to stop them.
Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них [та благословив], але учні, побачивши це, забороняли їм.
16 But Jesus called the children to him. “Let the little children come to me,” he said. “Don't prevent them, for the kingdom of God belongs to those who are like them.
Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже.
17 I tell you the truth, anyone who doesn't welcome the kingdom of God like a little child will never enter it.”
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!»
18 One of the rulers came to Jesus and asked him, “Good Teacher, what do I have to do to inherit eternal life?” (aiōnios g166)
Один із керівників сказав: ―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. (aiōnios g166)
19 “Why do you call me good?” Jesus replied. “No one is good, only God.
Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога.
20 You know the commandments: do not commit adultery, do not murder, do not steal, do not give false testimony, honor your father and mother.”
Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір».
21 “I've kept all these commandments since I was young,” the man replied.
Він же сказав: ―Усе це я зберіг змалку.
22 When Jesus heard this he told the man, “You still lack one thing. Go and sell all you have, give the money to the poor, and you will have treasure in heaven. Then come and follow me!”
Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною.
23 But when the man heard this he became very sad, for he was very wealthy.
Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий.
24 When he saw his reaction, Jesus said, “How difficult it is for the rich to enter the kingdom of God!
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже!
25 It's easier for a camel to go through the eye of a needle than for a rich person to enter the kingdom of God.”
Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Those who heard this wondered, “Who can be saved then?”
Ті, що почули це, запитали: ―Хто ж тоді може бути спасенний?
27 Jesus replied, “What is impossible in human terms is possible for God.”
[Ісус] відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога.
28 Peter said, “We left everything to follow you!”
Тоді Петро сказав: ―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою.
29 “I tell you the truth,” Jesus told them, “anybody who leaves behind their home, wife, brothers, parents, or children for the sake of God's kingdom
Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого
31 Jesus took the twelve disciples aside, and told them, “We're going to Jerusalem, and all that the prophets wrote about the Son of man will be fulfilled.
[Ісус] узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського.
32 He will be handed over to the foreigners he will be mocked, insulted, and spat upon.
Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього.
33 They will flog him and kill him, but on the third day he will rise again.”
Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне».
34 But they didn't understand anything Jesus told them. The meaning was hidden from them and they didn't grasp what he was talking about.
Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 As Jesus approached Jericho a blind man was sitting beside the road begging.
Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню.
36 He heard the crowd going past, so he asked what was happening.
Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.
37 They told him, “Jesus of Nazareth is passing by.”
Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить.
38 He called out, “Jesus, son of David, please have mercy on me!”
Тоді він закричав: ―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 Those at the front of the crowd told him to stop shouting and be quiet, but he only shouted louder, “Son of David, please have mercy on me!”
Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав: ―Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 Jesus stopped and told them to bring the blind man to him. As he came over, Jesus asked him,
Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, [Ісус] спитав його:
41 “What do you want me to do for you?” “Lord, please, I want to see,” he pleaded.
―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе? Той відповів: ―Господи, щоб я знову бачив!
42 “Then see!” Jesus told him. “Your trust in me has healed you.”
Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе!
43 Immediately the man could see. He followed Jesus, praising God. Everyone there who saw what happened also praised God.
І він умить прозрів та пішов за [Ісусом], прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.
