Job 19
1 Job replied,
А Йов відповів та й сказав:
2 “How long will you go on tormenting me? How long will you go on crushing me with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 Ten times already you have humiliated me. Aren't you ashamed for treating me so badly?
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 Even if I did sin, that's my problem, and has nothing to do with you.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 You think you're so much better than me, and you use my degradation against me.
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 But you should realize that it's God who has wronged me, he has trapped me in his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Even though I cry for help, I get no answer; even though I shout my objections, I get no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 God has walled me in so I can't escape; he has plunged my path into darkness.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped my honor from me; he has taken away my reputation.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He tears me down from all sides until I am finished; he has destroyed my hope like a tree that is uprooted.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 His anger burns against me; he treats me as one of his enemies.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 God's troops assemble to attack me. They build ramparts against me. They encircle and besiege my home.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He has driven my brothers far away from me; all my former friends are estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My relatives have abandoned me; my close friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 My house guests and my maidservants treat me as a stranger—to them I have become a foreigner.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call my servant, but he doesn't reply. I have to beg him!
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 I am repulsive to my wife, and I am loathsome to my own brothers.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even young children despise me; when I stand up they ridicule me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my closest friends despise me, and those I loved have turned on me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 I've been reduced to skin and bones and I survive by the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity on me, my friends, have pity on me, because God has struck me down!
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why are you persecuting me like God does? Aren't you satisfied with getting your pound of flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 I wish my words could be written down, recorded in a book,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 or engraved with an iron pen and molten lead in the rock forever.
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 I know my Redeemer is alive, and that he shall finally take the stand for me on the earth.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 Even though my skin is destroyed, in my body I shall see God.
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 I myself will see him—with my own eyes, and not those of someone else! The thought overcomes me!
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 You say to yourselves, ‘How can we make him suffer so he can see he is the source of his problems?’
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 You yourselves should fear being punished by God, for you know anger brings God's punishment that accompanies judgment.”
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
