Psalms 50
1 A psalm for Asaph. The God of gods, the Lord hath spoken: and he hath called the earth. From the rising of the sun, to the going down thereof:
Псалом Асафів.
2 Out of Sion the loveliness of his beauty.
Із Сіону, корони краси́, Бог явився в промі́нні!
3 God shall come manifestly: our God shall come, and shall not keep silence. A fire shall burn before him: and a mighty tempest shall be round about him.
Прихо́дить наш Бог, — і не буде мовчати: палю́чий огонь перед Ним, а круг Нього все бу́риться сильно!
4 He shall call heaven from above, and the earth, to judge his people.
Він покличе згори́ небеса́, і землю — наро́д Свій судити:
5 Gather ye together his saints to him: who set his covenant before sacrifices.
„Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною“.
6 And the heavens shall declare his justice: for God is judge.
І небеса́ звістять правду Його, що Бог — Він суддя. (Се́ла)
7 Hear, O my people, and I will speak: O Israel, and I will testify to thee: I am God, thy God.
„Слухай же ти, Мій наро́де, бо буду ось Я говорити, Ізра́їлеві, і буду сві́дчить на тебе: Бог, Бог твій Я!
8 I will not reprove thee for thy sacrifices: and thy burnt offerings are always in my sight.
Я бу́ду карта́ти тебе не за жертви твої, — бо все передо Мною твої цілопа́лення,
9 I will not take calves out of thy house: nor he goats out of thy flocks.
не візьму́ Я бичка з твого дому, ні козлів із коша́р твоїх,
10 For all the beasts of the woods are mine: the cattle on the hills, and the oxen.
бо належить Мені вся лісна́ звірина́ та худоба із тисячі гір,
11 I know all the fowls of the air: and with me is the beauty of the field.
Я знаю все пта́ство гірське́, і звір польови́й при Мені!
12 If I should be hungry, I would not tell thee: for the world is mine, and the fulness thereof.
Якби був Я голодний, тобі б не сказав, — бо Моя вся вселе́нна й усе, що на ній!
13 Shall I eat the flesh of bullocks? or shall I drink the blood of goats?
Чи Я м'ясо бичкі́в спожива́ю, і чи п'ю кров козлів?
14 Offer to God the sacrifice of praise: and pay thy vows to the most High.
Принось Богові в жертву подя́ку, і виконуй свої обітниці Всеви́шньому,
15 And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
і до Мене поклич в день недолі, — Я тебе порятую, ти ж просла́виш Мене!“
16 But to the sinner God hath said: Why dost thou declare my justices, and take my covenant in thy mouth?
А до грішника Бог промовляє: „Чого́ про устави Мої розповідаєш, і чого́ заповіта Мого на уста́х своїх но́сиш?
17 Seeing thou hast hated discipline: and hast cast my words behind thee.
Ти ж науку знена́видів, і поза себе слова́ Мої ви́кинув.
18 If thou didst see a thief thou didst run with him: and with adulterers thou hast been a partaker.
Як ти злодія бачив, то бі́гав із ним, і з перелюбниками накладав.
19 Thy mouth hath abounded with evil, and thy tongue framed deceits.
Свої уста пускаєш на зло, і язик твій ома́ну плете́.
20 Sitting thou didst speak against thy brother, and didst lay a scandal against thy mother’s son:
Ти сидиш, проти брата свого нагово́рюєш, поголо́ски пускаєш про сина своєї матері.
21 These things hast thou done, and I was silent. Thou thoughtest unjustly that I should be like to thee: but I will reprove thee, and set before thy face.
Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти ду́мав, що Я такий са́мий, як ти. Тому буду картати тебе, і ви́ложу все перед очі твої!
22 Understand these things, you that forget God; lest he snatch you away, and there be none to deliver you.
Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопи́в, — бо не буде кому рятува́ти!
23 The sacrifice of praise shall glorify me: and there is the way by which I will shew him the salvation of God.
Хто жертву подяки прино́сить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважа́є, Боже спасі́ння йому покажу́!“
