1 Corinthians 4
1 Let a man so account of us as of the ministers of Christ, and the dispensers of the mysteries of God.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
2 Here now it is required among the dispensers, that a man be found faithful.
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.
3 But to me it is a very small thing to be judged by you, or by man’s day; but neither do I judge my own self.
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
4 For I am not conscious to myself of any thing, yet am I not hereby justified; but he that judgeth me, is the Lord.
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
5 Therefore judge not before the time; until the Lord come, who both will bring to light the hidden things of darkness, and will make manifest the counsels of the hearts; and then shall every man have praise from God.
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
6 But these things, brethren, I have in a figure transferred to myself and to Apollo, for your sakes; that in us you may learn, that one be not puffed up against the other for another, above that which is written.
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
7 For who distinguisheth thee? Or what hast thou that thou hast not received? And if thou hast received, why dost thou glory, as if thou hadst not received it?
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?
8 You are now full; you are now become rich; you reign without us; and I would to God you did reign, that we also might reign with you.
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
9 For I think that God hath set forth us apostles, the last, as it were men appointed to death: we are made a spectacle to the world, and to angels, and to men.
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.
10 We are fools for Christ’s sake, but you are wise in Christ; we are weak, but you are strong; you are honourable, but we without honour.
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
11 Even unto this hour we both hunger and thirst, and are naked, and are buffeted, and have no fixed abode;
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
12 And we labour, working with our own hands: we are reviled, and we bless; we are persecuted, and we suffer it.
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
13 We are blasphemed, and we entreat; we are made as the refuse of this world, the offscouring of all even until now.
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
14 I write not these things to confound you; but I admonish you as my dearest children.
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
15 For if you have ten thousand instructors in Christ, yet not many fathers. For in Christ Jesus, by the gospel, I have begotten you.
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
16 Wherefore I beseech you, be ye followers of me, as I also am of Christ.
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!
17 For this cause have I sent to you Timothy, who is my dearest son and faithful in the Lord; who will put you in mind of my ways, which are in Christ Jesus; as I teach every where in every church.
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
18 As if I would not come to you, so some are puffed up.
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
19 But I will come to you shortly, if the Lord will: and will know, not the speech of them that are puffed up, but the power.
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
20 For the kingdom of God is not in speech, but in power.
Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
21 What will you? shall I come to you with a rod; or in charity, and in the spirit of meekness?
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?
