Acts 12
1 At that time Herod the king laid his hands on some of those of the assembly to do them hurt,
А Цар І́род тоді підні́с руки, щоб декого з Церкви гноби́ти.
2 and slew James, the brother of John, with the sword.
І мечем він стяв Якова, брата Іванового.
3 And seeing that it was pleasing to the Jews, he went on to take Peter also: (and they were the days of unleavened bread: )
А бачивши, що подо́балося це юдеям, він задумав схопи́ти й Петра. Були ж дні Опрі́сноків.
4 whom having seized he put in prison, having delivered him to four quaternions of soldiers to keep, purposing after the passover to bring him out to the people.
І, схопи́вши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам воякі́в, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Па́сці.
5 Peter therefore was kept in the prison; but unceasing prayer was made by the assembly to God concerning him.
Отож, у в'язниці Петра стерегли, а Церква ре́вно молилася Богові за нього.
6 And when Herod was going to bring him forth, that night Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, and guards before the door kept the prison.
А як Ірод хотів його ви́вести, Петро спав тієї ночі між двома́ вояка́ми, закутий у два ланцюги́, і сторо́жа пильнувала в'язницю при две́рях.
7 And lo, an angel of [the] Lord came there, and a light shone in the prison: and having smitten the side of Peter, he roused him up, saying, Rise up quickly. And his chains fell off his hands.
І ось ангол Господній з'явився, і в в'язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: „Мерщі́й встава́й!“І ланцюги́ йому з рук поспада́ли.
8 And the angel said to him, Gird thyself, and bind on thy sandals. And he did so. And he says to him, Cast thine upper garment about thee and follow me.
А ангол до нього промовив: „Підпережи́ся, і взуй санда́лі свої“. І він так учинив. І каже йому: „Зодягнися в плаща свого, та й за мною йди“.
9 And going forth he followed [him] and did not know that what was happening by means of the angel was real, but supposed he saw a vision.
І, вийшовши, він ішов услід за ним, і не знав, чи то правда, що робилось від ангола, бо ду́мав, що видіння він бачить.
10 And having passed through a first and second guard, they came to the iron gate which leads into the city, which opened to them of itself; and going forth they went down one street, and immediately the angel left him.
Як сторо́жу минули вони першу й другу, то прийшли до залізної брами, що до міста веде, — і вона відчинилась сама ім. І, вийшовши, пройшли одну вулицю, — і відступив ангол зараз від нього.
11 And Peter, being come to himself, said, Now I know certainly that [the] Lord has sent forth his angel and has taken me out of the hand of Herod and all the expectation of the people of the Jews.
Сказав же Петро, оприто́мнівши: „Тепер знаю правдиво, що Господь послав Свого ангола, і видер мене із рук Іродових та від усього чека́ння народу юдейського“.
12 And having become clearly conscious [in himself], he came to the house of Mary, the mother of John who was surnamed Mark, where were many gathered together and praying.
А зміркувавши, він прийшов до сади́би Марії, матері Івана, званого Ма́рком, де багато зібралося й молилося.
13 And when he had knocked at the door of the entry, a maid came to listen, by name Rhoda;
І як Петро в фіртку брами постукав, то вийшла послухати служни́ця, що звалася Ро́да,
14 and having recognised the voice of Peter, through joy did not open the entry, but running in, reported that Peter was standing before the entry.
та голос Петрів розпізнавши, вона з радощів не відчинила воріт, а прибігши, сказала, що Петро при воро́тях стоїть!
15 And they said to her, Thou art mad. But she maintained that it was so. And they said, It is his angel.
А вони їй сказали: „Чи ти навісна́?“Та вона запевняла своє́, що є так. Вони ж говорили: „То ангол його!“
16 But Peter continued knocking: and having opened, they saw him and were astonished.
А Петро й далі стукав. Коли ж відчинили, вони його вгледіли та й дивувалися.
17 And having made a sign to them with his hand to be silent, he related [to them] how the Lord had brought him out of prison; and he said, Report these things to James and to the brethren. And he went out and went to another place.
Махнувши ж рукою до них, щоб мовчали, він їм розповів, як Господь його вивів із в'язниці. І сказав: „Сповістіть про це Якова й браттю“. І, вийшовши, він до іншого місця пішов.
18 And when it was day there was no small disturbance among the soldiers, what then was become of Peter.
Коли ж настав день, поміж вояка́ми зчинилась велика тривога, що́ то сталось з Петром.
19 And Herod having sought him and not found him, having examined the guards, commanded [them] to be executed. And he went down from Judaea to Caesarea and stayed [there].
А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стра́тити. А сам із Юдеї відбув в Кесарі́ю, і там перебува́в.
20 And he was in bitter hostility with [the] Tyrians and Sidonians; but they came to him with one accord, and, having gained Blastus the king's chamberlain, sought peace, because their country was nourished by the king's.
А І́род розгніваний був на тиря́н та сидо́нян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царсько́го постельника Вла́ста, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царсько́ї.
21 And on a set day, clothed in royal apparel and sitting on the elevated seat [of honour], Herod made a public oration to them.
Дня ж призначеного І́род убрався в одежу царську́, і на підвищенні сів та й до ни́х говорив.
22 And the people cried out, A god's voice and not a man's.
А на́товп кричав: „Голос Божий, а не лю́дський!“
23 And immediately an angel of [the] Lord smote him, because he did not give the glory to God, and he expired, eaten of worms.
І ангол Господній ура́зив знена́цька його, бо він не віддав слави Богові. І черва́ його з'їла, і він умер.
24 But the word of God grew and spread itself.
Слово ж Боже росло та помно́жувалось.
25 And Barnabas and Saul returned from Jerusalem, having fulfilled the service [entrusted to them], taking also with them John, surnamed Mark.
А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що про́званий Ма́рком.
