Acts 12
1 At that time Herod the king laid his hands on some of those of the assembly to do them hurt,
Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.
2 and slew James, the brother of John, with the sword.
Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,
3 And seeing that it was pleasing to the Jews, he went on to take Peter also: (and they were the days of unleavened bread: )
а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.)
4 whom having seized he put in prison, having delivered him to four quaternions of soldiers to keep, purposing after the passover to bring him out to the people.
І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.
5 Peter therefore was kept in the prison; but unceasing prayer was made by the assembly to God concerning him.
Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него.
6 And when Herod was going to bring him forth, that night Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains, and guards before the door kept the prison.
Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці.
7 And lo, an angel of [the] Lord came there, and a light shone in the prison: and having smitten the side of Peter, he roused him up, saying, Rise up quickly. And his chains fell off his hands.
І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.
8 And the angel said to him, Gird thyself, and bind on thy sandals. And he did so. And he says to him, Cast thine upper garment about thee and follow me.
І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.
9 And going forth he followed [him] and did not know that what was happening by means of the angel was real, but supposed he saw a vision.
І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.
10 And having passed through a first and second guard, they came to the iron gate which leads into the city, which opened to them of itself; and going forth they went down one street, and immediately the angel left him.
Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.
11 And Peter, being come to himself, said, Now I know certainly that [the] Lord has sent forth his angel and has taken me out of the hand of Herod and all the expectation of the people of the Jews.
І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.
12 And having become clearly conscious [in himself], he came to the house of Mary, the mother of John who was surnamed Mark, where were many gathered together and praying.
І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.
13 And when he had knocked at the door of the entry, a maid came to listen, by name Rhoda;
Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;
14 and having recognised the voice of Peter, through joy did not open the entry, but running in, reported that Peter was standing before the entry.
і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.
15 And they said to her, Thou art mad. But she maintained that it was so. And they said, It is his angel.
Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.
16 But Peter continued knocking: and having opened, they saw him and were astonished.
Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались.
17 And having made a sign to them with his hand to be silent, he related [to them] how the Lord had brought him out of prison; and he said, Report these things to James and to the brethren. And he went out and went to another place.
Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.
18 And when it was day there was no small disturbance among the soldiers, what then was become of Peter.
Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.
19 And Herod having sought him and not found him, having examined the guards, commanded [them] to be executed. And he went down from Judaea to Caesarea and stayed [there].
Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там).
20 And he was in bitter hostility with [the] Tyrians and Sidonians; but they came to him with one accord, and, having gained Blastus the king's chamberlain, sought peace, because their country was nourished by the king's.
Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.
21 And on a set day, clothed in royal apparel and sitting on the elevated seat [of honour], Herod made a public oration to them.
Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них:
22 And the people cried out, A god's voice and not a man's.
Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!
23 And immediately an angel of [the] Lord smote him, because he did not give the glory to God, and he expired, eaten of worms.
Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер.
24 But the word of God grew and spread itself.
Слово ж Боже росло і множилось.
25 And Barnabas and Saul returned from Jerusalem, having fulfilled the service [entrusted to them], taking also with them John, surnamed Mark.
Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.
