Psalms 106
1 Alleluia. Confess to the Lord, for he is good, for his mercy is with every generation.
Алілу́я!
2 Who will declare the powers of the Lord? Who make a hearing for all his praises?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Blessed are those who keep judgment and who do justice at all times.
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Remember us, O Lord, with good will for your people. Visit us with your salvation,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 so that we may see the goodness of your elect, so that we may rejoice in the joy of your nation, so that you may be praised along with your inheritance.
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 We have sinned, as have our fathers. We have acted unjustly; we have wrought iniquity.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Our fathers did not understand your miracles in Egypt. They did not remember the multitude of your mercies. And they provoked you, while going up to the sea, even the Red Sea.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 And he saved them for the sake of his name, so that he might make known his power.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 And he rebuked the Red Sea, and it dried up. And he led them into the abyss, as if into a desert.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 And he saved them from the hand of those who hated them. And he redeemed them from the hand of the enemy.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 And the water covered those who troubled them. Not one of them remained.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 And they believed his words, and they sang his praises.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 As soon as they had finished, they forgot his works, and they would not endure his counsel.
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 And they coveted their desire in the desert, and they tempted God in a waterless place.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 And he granted to them their request, and he sent abundance into their souls.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 And they provoked Moses in the camp, and Aaron, the holy one of the Lord.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 The earth opened and swallowed Dathan, and it covered the congregation of Abiram.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 And a fire broke out in their congregation. A flame burned up the sinners.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 And they fashioned a calf at Horeb, and they adored a graven image.
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 And they exchanged their glory for the likeness of a calf that eats hay.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 They forgot God, who saved them, who did great things in Egypt:
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 miracles in the land of Ham, terrible things at the Red Sea.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 And he said that he would destroy them, yet Moses, his elect, stood firm before him in the breach, in order to avert his wrath, lest he destroy them.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 And they held the desirable land to be nothing. They did not trust in his word.
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 And they murmured in their tabernacles. They did not heed the voice of the Lord.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 And he lifted up his hand over them, in order to prostrate them in the desert,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 and in order to cast their offspring among the nations, and to scatter them among the regions.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 And they were initiated into Baal of Peor, and they ate the sacrifices of the dead.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 And they provoked him with their inventions, and ruination was multiplied in them.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Then Phinehas stood up and placated him: and so the violent disturbance ceased.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 And it was reputed to him unto justice, from generation to generation, even forever.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 And they provoked him at the Waters of Contradiction, and Moses was afflicted because of them,
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 for they exasperated his spirit. And so he divided them with his lips.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 They did not destroy the nations, about which the Lord had spoken to them.
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 And they were mixed among the Gentiles. And they learned their works,
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 and they served their graven images, and it became a scandal to them.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 And they sacrificed their sons and their daughters to demons.
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 And they shed innocent blood: the blood of their sons and of their daughters, which they sacrificed to the graven images of Canaan. And the land was infected with bloodshed,
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 and was contaminated with their works. And they fornicated according to their own inventions.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 And the Lord became furiously angry with his people, and he abhorred his inheritance.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 And he delivered them into the hands of the nations. And those who hated them became rulers over them.
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 And their enemies afflicted them, and they were humbled under their hands.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Many times, he delivered them. Yet they provoked him with their counsel, and they were brought low by their iniquities.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 And he saw that they were in tribulation, and he heard their prayer.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 And he was mindful of his covenant, and he repented according to the multitude of his mercies.
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 And he provided for them with mercies, in the sight of all those who had seized them.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Save us, O Lord our God, and gather us from the nations, so that we may confess your holy name and glory in your praise.
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Blessed is the Lord God of Israel, from ages past, even to all ages. And let all the people say: Amen. Amen.
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
