Psalms 102
1 The prayer of the pauper, when he was anxious, and so he poured out his petition in the sight of the Lord. O Lord, hear my prayer, and let my outcry reach you.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Do not turn your face away from me. In whatever day that I am in trouble, incline your ear to me. In whatever day that I will call upon you, heed me quickly.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days have faded away like smoke, and my bones have dried out like firewood.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 I have been cut down like hay, and my heart has withered, for I had forgotten to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 Before the voice of my groaning, my bone has adhered to my flesh.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I have become like a pelican in solitude. I have become like a night raven in a house.
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I have kept vigil, and I have become like a solitary sparrow on a roof.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 All day long my enemies reproached me, and those who praised me swore oaths against me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For I chewed on ashes like bread, and I mixed weeping into my drink.
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 By the face of your anger and indignation, you lifted me up and threw me down.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days have declined like a shadow, and I have dried out like hay.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But you, O Lord, endure for eternity, and your memorial is from generation to generation.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 You will rise up and take pity on Zion, for it is time for its mercy, for the time has come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For its stones have pleased your servants, and they will take pity on its land.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 And the Gentiles will fear your name, O Lord, and all the kings of the earth your glory.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For the Lord has built up Zion, and he will be seen in his glory.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He has noticed the prayer of the humble, and he has not despised their petition.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Let these things be written in another generation, and the people who will be created will praise the Lord.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For he has gazed from his high sanctuary. From heaven, the Lord has beheld the earth.
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 So may he hear the groans of those in shackles, in order that he may release the sons of the slain.
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 So may they announce the name of the Lord in Zion and his praise in Jerusalem:
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 while the people convene, along with kings, in order that they may serve the Lord.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He responded to him in the way of his virtue: Declare to me the brevity of my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Do not call me back in the middle of my days: your years are from generation to generation.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 In the beginning, O Lord, you founded the earth. And the heavens are the work of your hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They will perish, but you remain. And all will grow old like a garment. And, like a blanket, you will change them, and they will be changed.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 Yet you are ever yourself, and your years will not decline.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The sons of your servants will live, and their offspring will be guided aright in every age.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
