Proverbs 1
1 The parables of Solomon, son of David, king of Israel,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 in order to know wisdom and discipline,
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 to understand words of prudence, and to accept the instruction of doctrine, justice and judgment, and equity,
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 so as to give discernment to little ones, knowledge and understanding to adolescents.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 By listening, the wise shall become wiser and the intelligent shall possess governments.
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 He shall turn his soul to a parable and to its interpretation, to the words of the wise and their enigmas.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 The fear of the Lord is the beginning of wisdom. The foolish despise wisdom as well as doctrine.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Listen, my son, to the discipline of your father, and forsake not the law of your mother,
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 so that grace may be added to your head and a collar to your neck.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 My son, if sinners should entice you, do not consent to them.
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 If they should say: “Come with us. We will lie in wait for blood. We will lay traps against the innocent, without cause.
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 We will discover every precious substance. We will fill our houses with spoils.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Cast your lot with us. One purse will be for us all.”
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 My son, do not walk with them. Preclude your feet from their paths.
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 For their feet rush to evil, and they hurry to shed blood.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 But a net is thrown in vain before the eyes of those who have wings.
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 Likewise, they lie in ambush against their own blood, and they undertake deceits against their own souls.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Thus, the ways of all those who are greedy seize the souls of those who possess.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Wisdom forewarns far and wide; she bestows her voice in the streets.
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 She cries out at the head of crowds; at the entrance of the gates of the city, she offers her words, saying:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 “Little ones, how long will you choose to be childish, and how long will the foolish desire what is harmful to themselves, and how long will the imprudent hate knowledge?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Be converted by my correction. Lo, I will offer my spirit to you, and I will reveal my words to you.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 For I called, and you refused. I extended my hand, and there was no one who watched.
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 You have despised all my counsels, and you have neglected my rebukes.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Similarly, I will ridicule you at your demise, and I will mock you, when that which you feared shall overcome you.
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 When sudden calamity rushes upon you, and your demise advances like a tempest, when tribulation and anguish overcome you,
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 then they will call to me, and I will not heed, they will arise in the morning, and not find me.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 For they held hatred for discipline, and they would not accept the fear of the Lord;
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 they would not consent to my counsel, but they detracted from all of my corrections.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Therefore, they shall eat the fruit of their way, and they shall have their fill of their own counsels.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 The loathing of the little ones shall destroy them, and the prosperity of the foolish shall perish them.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 But whoever will listen to me shall rest without terror, and shall have full enjoyment of abundance, without fear of evils.”
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
